Елемент «Петрівські субітки с. Вишка Великоберезнянського району» належить до рідкісних календарних обрядів літнього циклу, що збереглися лише у західних слов’ян.
У с. Вишка вони проводяться молоддю села у ніч на свято апостолів Петра і Павла (12 липня). Приуроченість до Петра і Павла визначила назву Петрівські. Саме слово «субітка» означає вогнище (характерне і для свята Іван Купала). Відтак – головною подією обряду є запалення традиційних вогнищ. Їх готували заздалегідь (за 2-3 тижні до свята) на околиці села: стягуючи старі сухі берези та ялиці, монтуючи з них високі каркаси (з трьох-чотирьох жердин висотою 15-18 метрів). Висота субіток залежала від кількості вулиць, котрі брали участь у обряді. Між хлопцями різних частин села існувало змагання: чия субітка буде вищою, і горітиме довше. Тому їх охороняли, а в день свята, щоб спровокувати суперників прискорювали запалювання вогнища, вдавалися до хитрощів.
Як правило, субітки розгоралися майже одночасно. За ними в селі із захопленням спостерігали цілими сім’ями, вболіваючи за «своїх». Разом з вогнищем у темряві запалювалися факели і хлопці біля субіток утворювали цікаві фігури, а потім – бігли в село дізнатися про результати змагання. Палиці з факелів закопувалися в грядку з капустою, щоб добре вродило і не поїдала капусту попільниця та гусінь.
Ареал розповсюдження – основна зона побутування – село Вишка Великоберезнянського району (в урочищах – «Магерка», «Загорди», «Плішка», «Черевків горб», «На скалі» та «Чертіж»). Згадки про субітки (собітки, сибітки) зустрічаються в сусідніх селах району – Люта та Тихий, а також у лемків на території Словаччини.
Сучасний стан елемента – побутує і розвивається. Спільнота села Вишка є основною групою, яка виступає носієм обрядового елемента і дотепер зберігає традиції запалення Петрівських субіток.
