Коли Хобі стає сенсом життя…

Нас на Землі багато! Ми – по всьому світу! Нас – це тих, хто окрім роботи, має ще й улюблене заняття, або ж хобі. Робота й хобі – це як дружина й коханка. Здавалося б – і любиш її, і подобається вона тобі, і задоволення вона приносить, коли займаєшся нею, й достаток…Аж ні! Прагнеш чогось нового незвіданого…Й шукаючи, знаходиш,… іноді… Знаходиш собі заняття до душі, до серця, що дає тобі змогу розкритись, самовиразитись, продемонструвати нові грані своєї особистості, самоутвердитись, підняти свою самооцінку.

А іноді, не відчувши, не вгадавши, помиляємось, марнуючи хвилини, дні, роки життя…І не тільки свого життя. Обкрадаєш себе, своїх близьких, рідних, обділяєш їх своєю увагою, не додаєш тепла…А іноді хобі стає твоїм першим і останнім коханням, яке тебе окрилює, дарує натхнення, робить  справжнім творцем, наближаючи до Всевишнього. І тоді вже, мабуть, і не дуже важливо, коли воно прийшло…

Майстер коренепластики Олександр Цанько своє Хобі зустрів уже понад півстоліття тому, навчаючись ще в сьомому класі. Нині про цю щасливу мить йому нагадує скульптура, що була зроблена з кореня, знайденого в лісі. Він береже її як найціннішій свій скарб, адже відтоді займається коренепластикою, творчо співпрацює з Природою. За десятиліття створив багато справжніх шедеврів, які можуть прикрасити будь-який музей.

Уперше ужгородці побачили чарівний світ дерева Олександра Цанька 2009 року на День незалежності. Автор говорить, що не він шукає дерево для своїх скульптур, а воно його знаходить. Сюжети народжує природа. Підказує! Дозволяє забрати гілочку додому, де й починається процес осмислення сюжету.

В Олександра Цанька особливий підхід до своєї творчості. Він розуміє її так, як підказує його серце. А воно говорить, що художник є тільки посередником між природою і глядачем. «Природа мовчазна, – каже митець, – але через мене починає «говорити». Більше того, природа – це мистецтво Бога, його неперевершене творіння».

Він ставить собі за мету працювати якісно, відтак не ганяється за кількістю, а намагається довершено зробити одну скульптуру, підкреслити в ній первозданний задум природи, «обігріти» дерево своїм теплом, серцем, вдихнути в нього «життя». Скульптура має бути ідеальною, досконалою, а тому буває, що кілька разів може переробляти, аби тільки вона була такою, якою бачить її в своїй уяві, в думках. Майстер дуже цінує час, вважає, що не можна даремно витрачати його, а тому до всього в житті підходить виважено і навіть до матеріалу, з якого «ліпить» той чи інший образ. У нього нема улюблених робіт, бо усі рідні, як діти. В роботах використовує різні породи дерев, але, зізнається, що найбільше любить працювати з твердим деревом, бо воно має свій характер, опирається в творчому спілкуванні з ним, проявляє волю в намаганні залишатись самим собою.

Лісова скульптура, на його думку, не для швидкого перегляду і не для розваг. Це як книга, яку з першого разу не зрозумієш. А якщо прочитаєш вдруге чи втретє, то осмислюєш її все більше і більше.

Коренепластика Олександра Цанька сповнена енергії, адже дерево – це живий організм, який заряджає позитивною і цілющою енергією, що ще недосліджена науковцями. Він упевнений, що дерево може спілкуватися з людиною, й треба намагатись зрозуміти його. А воно віддячить усім, хто відчує його на рівні серця і розуму, подарує свою енергію, додасть життєвих сил. На його думку коренепластика – це свого роду презентація творчого потенціалу Природи, прояв її креативності. Тому автор скульптур дуже делікатно втручається в те, що вона створює. Відсікаючи зайве, підкреслює головне, залишаючи нам простір для фантазії. Без вдумливого споглядання ви побачите тільки загальні контури та обриси роботи, але не осягнете її потаємного змісту, не відчуєте характер, глибину, не зрозумієте того, що Природа хотіла сказати своїм витвором. А це – головне! Його роботи не для швидкого перегляду та розваг.

Талановита письменниця й журналістка Маріанна Шутко так описує свої враження від персональної виставки скульптора: «Уважно оглядаю його експонати. Явір, тополя, верба, ялина, бук, граб, акація, вільха, дуб — це перевтілення вічності в образи. Тут присутнє все: глибина, зміст, форма, філософія, різнокольоро¬ві почуття і щось таке, що близьке нам усім. Коренепластика і лікує, і надихає, провокує спогади і навіює самотність».
Захоплення коренепластикою видає натуру тонкої душевної організації, мрійливу й романтичну, схильну до самоаналізу й філософських роздумів про Світ, своє місце в ньому.

Відзначу, що коренепластика – мало поширений вид декоративно-прикладного мистецтва. На Закарпатті знайдеться трохи більше десятка майстрів, які займаються цим професійно. Одним із найталановитіших є ужгородець Олександр Цанько, який займається цим мистецтвом вже понад 50 років. Днями йому виповнилося 65 років – вік творчої зрілості майстра. Він сповнений сил, життєвої енергії, оптимізму, готується черговий раз подивувати шанувальників мистецтва своїми роботами.

З часом Олександр зрозумів, що лісова скульптура для нього вже не хобі, а щось більше…Тому не ставить крапку на тому, що було зроблено. Це були тільки скромні спроби. Потрібне тільки бажання майстра показати це суспільству.

P.S. На моє щире здивування деякі журналісти в своїх публікаціях називають Олександра Цанька коренепластом, що, на мою думку, не відповідає тому, чим займається майстер. Слово «коренепластика» складається з двох слів – «корінь» і «пластика». Пластика – синонім слова «скульптура». Та й слова «пласт» і «пластика» не тотожні і мають різне значення. Тож слово «коренепласт» позбавлене будь-якого змісту, бо нема в природі такого явища, предмета, речовини, будь-чого, врешті-решт, як коренепласт. За законами словотворення в українській мові людину, яка займається коренепластикою можна назвати коренепластикар. Отже…
До речі, свої об’ємні роботи, виконані у співавторстві з Природою, майстер уже давно називає еко-скульптурою.

Біографічна довідка. Олександр Юрійович Цанько народився 30 липня 1954 року в м. Свалява на Закарпатті. Закінчив Львівський лісотехнічний інститут (нині – Український державний лісотехнічний університет (1977),    аспірантуру при Львівському лісотехнічному інституті (1981).

Учасник виставок: «Дерево життя» (м. Ужгород, Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2009);  виставки робіт у рамках творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіт Срібної Землі», м. Київ, 2009; IX CARPATICA ART EXPO (творче об’єднання митців ім. Міхая Мункачі, м. Ужгород, 2018);

Персональна виставка «Лісова фантазія» (Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького, м. Ужгород, 2019).

Автор запатентованого винаходу в лісовій галузі (АС №816576 від 01.12.1980 р., Москва, Держком, СРСР); автор нових природозберігаючих технологій у лісовій галузі та технологій раціонального використання деревини у гірських умовах Карпат.

Неодноразовий учасник та переможець обласних та республіканських технічних творчих конкурсів та конкурсів на оригінальне технічне рішення.

Призер Всесоюзного творчого конкурсу СРСР молодих спеціалістів та вчених (Москва, 1983).

Працював на різний посадах у лісовій галузі.

Коренепластикою займається з 1967 року.

Володимир Мишанич,
провідний методист КЗ «Обласний організаційно-
методичний центр культури» ЗОР