Цей ансамбль народних троїстих музик – не просто сімейний гурт. Важливо, що в ньому грають і співають представники кількох поколінь. Ще одна особливість: його очолює керівник, якому 85-й рік від народження, – Антон Гудак.
Тож розповімо про сімейний ансамбль та його керівника Антона Івановича – народного музиканта з майже півстолітнім стажем на аматорській сцені.
«ЕПОХА ГУДАКА» ПОЧАЛАСЯ З КЕРІВНИЦТВА ОРКЕСТРОМ
«Від свого діда, який грав на сопілці, я, гадаю, перебрав здібності до музики. І не лише я – двоє рідних братів теж грали на різних інструментах. Нас запрошували на весілля, вечорниці, родинні свята…», – розповідає ветеран.
Ці здібності не пройшли повз увагу керівництва Тересвянського деревообробного комбінату, на якому 40-річний Антон Гудак тоді працював. Сумлінному робітникові, який володів різними музичними інструментами – грав на цимбалах, скрипці, сопілці – запропонували стати керівником аматорського колективу, а саме оркестру народних інструментів. Талановитий музикант погодився, адже це співпадало з його інтересами, вписувалося в життєві плани.
Відтоді – з 1981-го почалася історія музичного колективу, який у майбутньому переріс у ансамбль троїстих музик сім’ї Гудаків. У часи існування Тересвянського ДОКу в оркестрі під орудою Антона Гудака грали близько 25 учасників. «У нашому оркестрі грали представники всього трьох родин», – пригадує Антон Іванович.
Завдячуючи майстерності музикантів, широкому репертуару ДОКівський аматорський колектив під керуванням Антона Гудака став популярним, і не лише в рідному селищі. Колектив запрошували на теле-радіопередачі з умовною назвою «переклички сім’ями»: творчі родини перегукувалися одні з одними, виходячи в ефір на всю Україну.
Оркестр народних інструментів із Тересви успішно виступав на районних і обласних оглядах, на республіканському конкурсі «Сонячні кларнети», а також на міжнародних конкурсах народно-інструментальної музики в Братиславі, Бардієві, Сату-Маре. За часів колишнього СРСР серед поїздок колективу на чолі з Антоном Гудаком значилася участь у фестивалях «Московська осінь» і «Ленінградські зорі»…
Оркестр народних інструментів перестав існувати після розвалу Радянського Союзу, невдовзі після якого спочив у Бозі й Тересвянський ДОК. Але «епоха Гудака» на тому не припинилася. Палкий, нестримний музикант Антон Гудак не здався на милість обставин – створив ансамбль троїстих музик, до якого увійшли члени родини. Зокрема, доєдналися двоє синів Антона Івановича, музикантів із вищою спеціальною освітою. Але про це докладніше – згодом.
ГУДАКАМИ ЇХНІЙ РІД НАЗВАЛИ НЕСПРОСТА
На Закарпатті музикантів звикли називати словом «гудаки». Тож, зважаючи на рід занять цієї родини, Гудаків «охрестили» цим прізвищем аж ніяк не випадково.
Ансамбль троїстих музик Гудаків зі здобуттям Україною незалежності розкрив «сімейні» таланти на всю широчінь. Починаючи з 2010 року, здійснив успішні турне разом із Угорським національним оркестром народної музики в межах музичної програми-вистави «Закарпатська народна музика», які пройшли містами України (Львів, Чернігів, Київ, Ужгород). Ансамбль неодноразово брав участь у фестивалях в Угорщині та Румунії; був учасником програми «Яскрава країна». У 2016 році – знову виступи разом із Угорським національним оркестром Гудаки. Тоді артисти двох країн концертували у всіх районних центрах Закарпаття.
ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ АНСАМБЛЮ ЗБАГАТИЛИ СИНИ
Завдяки двом синам – Василю й Володимиру, які долучилися до колективу у першій половині 90-их, звучання мелодій стало досконалішим, поліфонічно багатшим.
Молодший Василь після закінчення навчання в Тересвянській музичній школі, а відтак в Ужгородському державному музичному училищі ім. Д.Є.Задора вступив до Київського інституту культури і мистецтв. Навчаючись там на факультеті народної творчості, Василь Гудак став цимбалістом столичного театру української пісні «Берегиня». Разом із театром виступав на гастролях у Єгипті, Нідерландах, Македонії, Італії, Польщі, Іспанії, Угорщині, Німеччині та Румунії.
Повернувшись у 1993 році додому, Василь Гудак почав викладати у відділенні з класу цимбал Тересвянської дитячої школи мистецтв. Через чотири роки очолив школу мистецтв у Діброві, а ще через рік – Тересвянську школу мистецтв, якою керував протягом десяти років. З 2008 по 2022 роки Василь Антонович очолював відділ культури Тячівської райдержадміністрації. З 2022 і донині – директор Тересвянської дитячої школи мистецтв.
З музикою безпосередньо пов’язане і життя старшого сина Володимира. Закінчив той самий, що й брат, виш у столиці – Київський інститут культури і мистецтва. Після навчання в інституті працював у Тересвянській, Углянській і Ганичівській школах мистецтв. Від 2007-го і донині – директор Нересницької дитячої школи мистецтв. Професійно грає на баяні.
Василь і Володимир Гудаки – керівники шкіл мистецтв і професійні музиканти роблять відчутний внесок у мистецький розвиток Тячівського району, рідної Тересвянської долини.
«Я впродовж багатьох років знайомий з керівником ансамблю Антоном Івановичем Гудаком, адже працював на Тячівщині з середини 70-х років аж до 2018-го, – зазначив у розмові з автором цих рядків заступник директора КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, заслужений працівник культури України Василь Барановський. – Творче зростання його колективу відбувалося на моїх очах. Цілком закономірно, що саме він представляв Закарпатську область на її звітних концертах у Палаці культури «Україна» в Києві. Колектив високопрофесійний, завжди готовий виступити перед глядачами, причому не лише на сцені, а й на весіллі, будь-якому іншому святі».
Зайшла мова і про синів Антона Івановича. «Я високо оцінюю внесок молодшого його сина Василя в розвиток культури району, коли він очолював профільний відділ Тячівської райдержадміністрації, – продовжував Василь Васильович. – Тримав у полі зору діяльність шкіл мистецтв району, підтримуючи в них належний рівень викладання. Торік я побував на атестації «Народних аматорських троїстих музик сім’ї Гудаків» у Нересниці. Усі члени атестаційної комісії і я, як її керівник, з задоволенням констатували, що цей колектив заслуговує на право й надалі мати звання «народний аматорський». До слова, звання «народний аматорський» колективу було присвоєно у 2001 році.
«Згадаю і про старшого сина, Володимира. Він є багаторічним директором Нересницької дитячої школи мистецтв, – додав заступник директора ООМЦК Василь Барановський. На всіх обласних конкурсах шкіл мистецтв, що відбулися в минулому навчальному році, школа села Нересниця під керуванням Володимира Гудака показала себе найкраще серед усіх у Тячівському районі. Судячи з усього цього, старійшина цієї сім’ї Антон Іванович, виховав синів не лише чесними, порядними людьми, а й добрими музикантами, вмілими керівниками».
ДО СІМЕЙНОГО ГУРТУ ДОЛУЧИЛИСЯ ЗЯТЬ І ВНУЧКА
Ансамбль ніколи не виходив за межі однієї родини. Нині до його складу входить і зять Антона Івановича – бубнар Микола Крегул. А останніми роками в ансамблі успішно виступає онучка Домініка Решетар.
До їхнього репертуару входять українські, закарпатські народні пісні, гуцульські мелодії, в’язанки коломийок Тересвянської долини та інших місцевостей краю за Карпатами. Ось назви хоча б частини творів із репертуару сімейного ансамблю: «Вошанка» – танець волохів», «Вівчарські мелодії» (звучать на сопілці та теплинці), «Молоду ведуть» (маршові мелодії супроводу весільного короваю), «Ой вівчарю молоденький» (співанки про вівчарів), «Бедевлянка» (коломийка), «Тересвянські співанки», «Застільні» та «Похідні»…
Задушевні мелодії у виконанні Гудаків поєднуються з верховинським темпераментом гри, викликаючи бурхливі емоції слухачів у різних регіонах України й за кордоном. Колектив записав низку дисків, серед яких: «Мелодії Мараморощини», «Весілля в Тересві», «Співанки Тисянської долини», «Загусляйте, Гудаченьки» та «Поцілюй ‘ня, мила любко».
Виступи сімейного колективу отримують захоплені оцінки слухачів народної музики.
Послухати запальних, темпераментних Гудаків можна не лише на їхніх концертах, а й у записах на дисках, в інтернеті на каналі Ютуб. Кожен охочий може поринути у їхній світ – той, яким продовжують традиції народних троїстих музик Закарпаття.
Василь Бедзір,
завідувач інформаційно-редакційного сектору КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради,
фото автора, а також із архіву сім’ї Гудаків.
