25 квітня згідно з планом роботи КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради відбувся обласний семінар-пленер для художників-аматорів та викладачів мистецьких шкіл Закарпаття з промовистою назвою «Рожевий цвіт».
Учасники – професійні художники й аматори мали змогу як повчитися від метрів образотворчого мистецтва на теоретичній частині, так і творчо попрацювати на мальовничих вуличках старовинного Ужгорода та на території Закарпатського музею народної архітектури та побуту.
ВЕСНЯНИЙ ПЛЕНЕР ПІД ЕГІДОЮ ООМЦК – ЧОТИРНАДЦЯТИЙ!
Для участі в пленері зареєструвалися 17 художників – аматорів і професійних. З них дев’ятеро – ужгородці, четверо – свалявці, троє – з селища Середнє на Ужгородщині, двоє – з Мукачева і один із села Коритняни під Ужгородом.
Учасників привітала в.о. директора КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради Ганна Дрогальчук. Розповіла, що ООМЦК влаштовує так звані «відкриті пленери», починаючи від 2011 року. Відкриті – бо в них можуть брати участь усі охочі, і це завжди залишалося основним правилом. І, що важливо, за підсумками кожного пленеру Центр культури влаштовує виставку робіт, створених учасниками. Не стане винятком і нинішній пленер. Ганна Василівна побажала всім учасникам, які братимуть участь у сьогоднішній події, натхнення і творчої вдачі.
Перша частина присвячувалася теоретичному ознайомленню з аспектами образотворчого мистецтва. В рамках цієї частини відбулася презентація і лекція.
З презентацією виступив директор Свалявської школи мистецтв, знаний на теренах України і за кордоном художник Віталій Дорош. Півтора десятка років тому він заснував творче об’єднання митців «Арт-Свалява», яке очолює дотепер. Живописні полотна, графіка свалявця за тематикою і змістом виходить далеко за межі рідного Закарпаття.
У час російсько-української війни твори художника експонувалися на багатьох міжнародних форумах, несучи в собі символізм стійкості й незламності захисників Вітчизни, жертовності народу, його патріотичного піднесення. На картинах, малюнках Віталія Дороша – замки та інші пам’ятні споруди, дерев’яні церкви Закарпаття. Торік він ознайомив ужгородців із своєю творчістю на персональній виставці «Дух нації» в Закарпатському краєзнавчому музеї ім. Т.Легоцького.
На великому екрані Віталій Іванович продемонстрував серію створених ним художніх образів, які нині «перекочували» на футболки, стали популярними зображеннями на листівках, обкладинках книг і журналів. Окремі його твори захищені авторським правом, ставши брендами. Художник активно співпрацює з Українським культурним фондом, міжнародними організаціями.
Віталій Дорош розповів і про Свалявську школу мистецтв, в якій директорує. У ній навчаються 500 дітей, з яких близько ста опановують секрети образотворчого мистецтва. Учнів навчають п’ятдесят викладачів-педагогів.
Продовжив теоретично-пізнавальну частину заходу завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв, доцент, кандидат мистецтвознавства Роман Пилип. Його лекція «Просторові властивості кольору в пленерній практиці» зацікавила присутніх докладною інформацією зі створення композиції й ознайомленням із засобами передачі кольору та світло-тіні. Як щиро зізналася одна з учасниць, викладачка Мукачівської художньої школи ім. М. Мункачі Олеся Тороні, лекція Романа Івановича освіжила знання, здобуті в Закарпатській академії мистецтв.
СТАРОЖИТНОСТІ, ПРИРОДНІ ЗАКУТКИ СКАНСЕНУ НАДИХАЮТЬ…
Наступні події відбувалися просто неба: художники з фарбами і мольбертами вирушили до обраних ними локацій. Тим місцем, яке обрала більшість, традиційно став Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Тут – великий вибір об’єктів минувшини, природних закутків. Вони манять весняною свіжістю, так і просяться на полотно.
Провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури Костянтин Ковган – представник організатора – допомагав донести речі й розташуватися. Відтак – кілька годин праці, яка переривалася хіба що на ковток чаю або кави з бутербродом. Автору цих рядків пощастило пройтися доріжками скансену і побачити художників у роботі.
«ГОЛОВНЕ – «ВХОПИТИ» КОЛЬОРИ»
Першим на центральній площі побачив викладача Ужгородської школи мистецтв, заслуженого художника України Василя Вовчка. На час нашої розмови Василь Іванович завершував олійними фарбами уже другу роботу. «Тут, на відкритому просторі головне, – «вхопити» кольори, створити композиційні елементи, побудувати сюжет. Це, щоб не втрачати дорогоцінний час. Решту ж можна «дотягнути в майстерні», – ділився своїм підходом до пленерного живопису знаний майстер.
Дещо далі розташувався Віталій Дорош. (До слова, приїхав разом із членами своєї сім’ї – дружиною Вандою, секретаркою Свалявської школи мистецтв і сином Іваном – студентом Закарпатської академії мистецтв. Вони теж малювали в затінку дерев). Віталій Іванович взявся відтворити на полотні гуцульську гражду. Малював у техніці графіки, поєднуючи туш із гуашшю. «Для мене найважливішим є схопити, як лягає тінь і правильно перенести це в роботі, – розповідав. – Наступний етап зовсім не є складним, потребує лишень уваги і чіткості ліній, що для графіки дуже важливо».
Неподалік зустрівся з ще одним свалявцем, паном Іваном. Він не є професійним художником, а займається підприємництвом. Живопис –його захоплення, однак він із великим задоволенням приїхав разом із земляками-свалявцями, щоб узяти участь у «Рожевому цвіті». Змальовував одну зі старих музейних хат.
МАЛЮВАЛА … СВАЛЯВЧАНКА З ДОНЕЦЬКА
Особливе зацікавлення автора цих рядків викликала майже завершена картина професійної художниці, яка теж приїхала зі Сваляви. Олександра Чернік живе третій рік у цьому місті, а раніше проживала в Донецьку. Закінчила Донецьке художнє училище і мистецький виш у Луганську, однак через війну вимушено стала внутрішньо переміщеною особою. Переїхала разом із чоловіком і матір’ю, орендує житло в Сваляві. Тут близько познайомилася з художниками і бере участь у всіх їхніх заходах. Мріє заснувати в місті «хоч маленьку, але справжню» картинну галерею, щоб художники мали постійне місце для своїх виставок, мистецьких зібрань. Такої галереї нині в курортному місті немає, і це в очах Олександри – недолік.
Олександра Чернік живе з мистецтва – ілюструє книги, її добре знають у видавництвах. На пленері знайшла для себе сюжет, який умовно можна назвати «Звивини долі». У цьому місці доріжка Скансену круто розвертається вбік, створюючи враження різкого повороту життя. Василь Вовчок, який підійшов, дав свої поради: «Можна не так сильно акцентувати на дорозі, адже вона відбирає всю увагу, а перенестися на оточення. Буде повніший образ, і в художньому плані це буде композиційно більш виправдано».
ПОПЕРЕДУ – ПЛЕНЕРНА ВИСТАВКА
Утім, пленер на те і пленер, щоб рукою художника вело натхнення і його особисте бачення. Цього дня всі учасники перебували в полоні особистих переживань, відтворюючи їх на полотні… Через кілька місяців, орієнтовно у липні ми побачимо готові, в рамках і з підписами роботи, якими професійні художники й аматори прозвітують про свою участь у пленері.
На цьому можна б і крапку покласти. Але… Вже понад вечір сталася приємна повторна (після ранкової) зустріч із ще однією учасницею пленеру. Олеся Тороні, викладачка Мукачівської художньої школи ім. М. Мункачі, принесла свою готову картину. Творила не в скансені, разом із усіма, а обрала собі інше місце – на площі Фенцика, що біля обласної філармонії. Щаслива, що змогла довершити полотно. Поїхала до Мукачева з почуттям виконаного «художнього» обов’язку.
Творчий день, який влаштував для митців КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури», завершився. І є впевненість у тому, що він виправдав сподівання всіх учасників семінару-пленеру «Рожевий цвіт».
Василь Бедзір,
завідувач інформаційно-редакційного сектору КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради
Фото автора
