До школи села Копашново, що на Хустщині, 13 червня, попри канікули, повернулися учні. Вони разом із педагогами зустрічали гостей – працівників КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради Івана Хланту, Марину Офіцинську й Василя Бедзіра, а також директора ужгородського видавництва «Timpani» Ярослава Федишина, редакторку цього видавництва Олену Федишин.
БАГАЖНИК ЛЕДЬ УМІСТИВ ПАКУНКИ З КНИГАМИ
Гості привезли з собою десятки книг. Просторий багажник «Мерседесу» тісно напакований ними – як видавництва «Timpani» ‒ загалом 55 видань різних років, так і збірник «Казки Закарпаття в записах Івана Хланти» (вийшов друком у червні цього року обсягом 614 стор.), а також книгу «Золота гора Івана Хланти» (2023). Іван Васильович привіз із собою в дар музею (про який згодом) ще кілька десятків книг із власної бібліотеки.
Біля сходів великої сучасної школи, якою радує всіх центр села Копашново, Івана Хланту, Ярослава й Олену Федишин, Марину Офіцинську та автора цих рядків зустрічали привітні господарі. Зокрема, директорка Копашнівського ЗЗСО І‒ІІІ ступенів Оксана Лембей, заступник директора з виховної роботи Ольга Шутко, керівник народного музею літератури, фольклору та мистецтва Світлана Стець, а також учні школи.
Завантажившись книгами та зробивши спільне фото на згадку, рушаємо досередини. В коридорах навчального закладу сила-силенна корисного і потрібного школярам унаочнення. Зокрема, розмаїття стіннівок, що відображають актуалії шкільного життя та стан вивчення предметів. Але це – лише початок, бо є ще багато такого, чого не побачиш у інших школах!
Виставка яскравих саморобок – квітів зі штучних матеріалів, картин, іграшок тощо, виготовлених школярами під керівництвом учителів. Незабутнє враження справляє музей старожитностей – речей господарського вжитку, котрі століттями слугували копашнівцям у їхньому побуті. Тут і колекція народного одягу, яка змушує подивуватися талантам і естетичним смакам пращурів – домотканий і вишитий щоденний, святковий одяг.
Особливу увагу привертає куточок із військовою амуніцією та зразками військової зброї, а також переданий із зони бойових дій державний прапор. На ньому ‒ автографи бійців. Поряд ‒ куточок пошани із портретами воїнів-земляків. Серед них є і ті, мобілізовані з Хустщини, котрі на російсько-українській війні загинули за Батьківщину.
ЦЕ РОБИТЬ ШКОЛУ УНІКАЛЬНОЮ
Подальші події відбувалися у народному музеї літератури, фольклору та мистецтва, який робить цю школу унікальною. Він створений понад десять років тому, нині його очолює Світлана Стець. У ньому зберігаються близько п’яти тисяч книг, а також газетні підшивки, ікони, вироби декоративно-прикладного мистецтва, архівні фотографії…
Зауважмо, що музей дивує і захоплює не самою кількістю друкованих видань, а й їхньою впорядкованістю та системністю. У спеціально виготовлених шафах, за склом представлені книги закарпатських авторів – майстрів художнього слова, публіцистів, фольклористів, укладені за територіальним принципом. Зокрема, кожний район (у тому числі колишні, реформовані після децентралізації) має своє представництво. Тож є і «Літературна Хустщина, і «… Виноградівщина», і «… Міжгірщина», і «… Воловеччина», і «… Тячівщина»… Всі без виключення. Без зайвої патетики можемо стверджувати, що подібних чином укладених і довершених за представництвом авторів збірок у музейних закладах України годі відшукати.
Народний музей слугує народові – школярам, які мають змогу потримати в руках рідкісні видання, всім гостям Копашнова. Це – направду найпривабливіша світська установа, притягальна для загалу. Чому написав «світська»? Бо в цьому селі є й інша притягальна сила – його релігійна складова. У селі Копашново (враховуючи присілки) є аж п’ять церков, монастир. Віра є одним із стовпів місцевого життя, впорядковує його, наповнює змістом.
ШКОЛЯРІ ПОРАДУВАЛИ ЛІТЕРАТУРНОЮ КОМПОЗИЦІЄЮ
У спілкуванні, яке відбувалося в стінах народного музею, знайшлося місце для докладної розповіді про книги Івана Хланти, як і про ті, котрі вийшли друком за понад двадцятилітню історію видавництва «Timpani». Школярі порадували декламуванням віршів – цілісною літературно-мистецькою композицією.
Фольклорист Іван Хланта докладно зупинився на останніх двох його книгах. Про останню з них, яка ще пахне свіжою фарбою, зазначив, що в ній зібрано найбільш довершені казки, записані у різних місцевостях Закарпаття наприкінці минулого та в перші десятиліття нинішнього століть. Тексти подано за нормами сучасного українського правопису зі збереженням діалектної лексики. Відповідальна за випуск – в.о. директора КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради Ганна Дрогальчук.
Досвідчений видавець Ярослав Федишин зосередився на виданнях, які могли б зацікавити учнівську молодь. Розповів про особливості видавничої справи, адже хто знає, що чекає школярів у дорослому житті. Можливо, хтось захоче опанувати й ту професію, якій присвятив життя Ярослав Миколайович.
Про народний музей, який був створений з ініціативи і незмінно підтримується-«підживлюється» Іваном Хлантою, ‒ про сьогоднішній день і перспективи розповіла керівник Світлана Стець.
«ЗБИРАЙТЕ ФОЛЬКЛОР, ПОКИ НЕ ЗАПІЗНО»
…Зустріч перейшла в формат запитань і відповідей. Усі, хто бажав, змогли запитати й отримати відповідь з будь-якої теми. Іван Васильович, який народився і виріс у Копашнові, переконливо просив усіх присутніх земляків записувати фольклорну спадщину їхнього рідного села. Це треба робити невідкладно, бо носії фольклору, на жаль, з часом відходять від нас. А разом із ними – і цілі світи з казками, легендами, прислів’ями…. Тож висновок поважного земляка: «Збирайте фольклор, поки не запізно».
Гості разом із господарями змогли оглянути стенди, ознайомитися з новими надходженнями – поринути в атмосферу духовності. А вже по тому, збагатившись новими знаннями й враженнями, відбулася ознайомча екскурсія школою. Фотографування експонатів шкільного етнографічного куточка, фотографування біля розмальованих в казкові сюжети стін дошкільного закладу (діє при школі). Пізнавальну «коридорну» подорож для гостей провели директорка Копашнівської школи Оксана Лембей і заступник директора Ольга Шутко.
Перед тим, як попрощатися, Іван Васильович Хланта сказав: «Надовго не розстаємося, скоро приїду з новими книгами. Водночас думаймо і про розширення народного музею. Є чимало нових експонатів, які, так би мовити, просяться на стенди. Оскільки місця вже не вистачає, то я прошу керівництво школи виділити ще одне приміщення. Подбаю про виготовлення нових шаф: маю попередні домовленості з майбутніми спонсорами. Тож вірмо, що все це відбудеться і музей збагатиться, отримає новий імпульс. Усього вам найкращого, дорогі земляки-копашнівці».
Василь Бедзір,
провідний методист інформаційно-редакційного сектору КЗ “Обласний організаційно-методичний центр культури” Закарпатської обласної ради, фото автора
