Село Іза Хустського району Закарпатської області можна сміливо назвати столицею лозоплетіння в Україні. Цікавий у своєму роді народний промисел з неповторною та оригінальною технікою процвітає тут ще з ХІХ ст. Заснував його ремісник І. Кашко, згодом передав знання своїм дітям, а з часом це стало головним заняттям усіх місцевих жителів. Уже на початку ХХ ст. Іза стає головним центром лозоплетіння.
У наш час самобутня техніка втілюється зусиллями носіїв традиції – справжніх майстрів своєї справи у вироби надзвичайної краси, які милують око як простому перехожому, так і мистецтвознавцю. Майже для усіх жителів села Іза це є основним видом заробітку. Виготовлення виробів із лози (кошиків, ваз, меблів і т.д.) – складний процес, який передбачає 2 етапи: підготовчий та основний. Лозоплетіння є унікальним ремеслом с. Іза Хустського району і основним видом заробітку людей цього населеного пункту. Із лози верби плетуться різних розмірів кошики, вази, меблі та інші вироби.
Ізянське лозоплетіння – є результатом праці багатьох людей, що одночасно виконують різну роботу з лозою. Спільна праця під час лозоплетіння в с. Іза називається «наксамом». Вона передбачає заготовку лози, її вимочування, бездоганне знання почергових етапів виготовлення виробів. На сьогодні традиція лозоплетіння виявляє високу життєздатність і активно побутує.
Носіями традиції лозоплетіння є жителі села Іза. Унікальну техніку знають представники старшого та середнього покоління лозоплетів, проте участь у виготовленні виробів беруть усі: від найменшого до найстаршого, як жінки, так і чоловіки. У зв’язку з тим, що майстри володіють самобутньою технікою лозоплетіння, с. Іза стало справжньою туристичною меккою.
Ареал розповсюдження – с. Іза Хустського району.
Сучасний стан елемента – елемент активно побутує серед населення с. Колочава та не потребує захисту, жителі якого примножують і зберігають традиції попередніх поколінь у кулінарії. Ріплянка, як елемент НКС не потребує захисту, а тільки визнання та популяризації.
