Цими вихідними, 26 і 27 липня, Закарпатський музей народної архітектури та побуту приймав у себе етнокультурний фестиваль «Цвіт папороті». Протягом двох днів на теренах Старого села буяли різновиди народного мистецтва: починаючи від пісні, танцю, казки та завершуючи ремеслами – вишиванням, різьбярством, лозоплетінням, лялькарством… Активно долучився до проведення цього фольклорного та ремісничого дійства Закарпатський обласний організаційно-методичний центр культури, який незабаром відзначить 80-річчя з часу заснування.
НА СВЯТІ – НОСІЇ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
Заслужена працівниця культури України, в.о. директора Обласного організаційно-методичного центр культури Ганна Дрогальчук зазначила, що «Цвіт папороті» є своєрідним продовжувачем традицій фестивалів, що їх із року в рік проводить ООМЦК. Це, зокрема, «Коляди в старому селі» та «Жива спадщина», які популяризують нематеріальну культурну спадщину Закарпаття. На сьогодні до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини у Закарпатській області входять 27 елементів, водночас 4 елементи – до Національного переліку елементів НКС України.
На запрошення нашого Центру культури взяти участь у дійстві в Ужгородському скансені відгукнулися носії елементів нематеріальної культурної спадщини – народні майстри з селища Вишково, сіл Черна, Іза, Кострино, Саловка і, звісно, з міста Ужгород. Ми всім вдячні, що знайшли можливості приїхати, адже зробили це за власний рахунок або ж витрати взяли на себе їхні територіальні громади.
Одні з гостей могли взяти участь у майстер-класах, другі – скуштувати духмяні чаї з карпатського різнотрав’я та сири «крафтових» виробників, треті – зробити фото на згадку біля музейних експозицій. Усе це впліталося в єдину канву фестивалю. Як наголошували організатори, він мав і благодійну мету. Бо ж 10 відсотків від продажу кожного квитка спрямовувалися на придбання дронів для ЗСУ через фонд «Повернись живим» Підтримати українських захисників мав на меті й благодійний аукціон.
ТВОРІННЯ З ВЕРБОВОГО ПРУТТЯ, КУКУРУДЗЯНОГО ЛИСТЯ…
Одними з перших на святі зустрічали гостей майстри лозоплетіння з села Іза Хустської громади Віра Вучкан і Тамара Вакаров. Привезли з собою висушене вербове пруття, щоб демонструвати процес виготовлення виробів із лози. Майстерністю носіїв традиції, внесеної до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, жваво цікавилися… Віра Михайлівна дала згоду провести майстер-клас у Ізі для учасників дитячого табору, що діє в селі Горбок на Мукачівщині. Про цю майстриню попрохала гостя фестивалю, котра працює в цьому таборі й відповідає за дозвілля дітей.
Великою експозицією відзначилися працівники клубних закладів, а також приватна підприємиця з села Черна, що в Королівській територіальній громаді. Різновиди сирів привезла з собою Марина Човбан із цього з села. Разом із чоловіком вони є власниками селянського фермерського господарства «Джерело», утримують три десятки кіз, і сири виготовляють саме з їхнього молока. Родовід кіз тягнеться ще з часів Угорщини. В той час, розповіла Марина Іванівна, селянам давали цих тварин безоплатно з умовою, що ті розводитимуть їх на своїх обійстях. Тож порода збереглася через більш ніж століття…
«Ми самі все робимо, починаючи від випасу і завершуючи виготовленням сиру, – розповідала фермерка. – Тож гарантуємо чистоту продукту, який не містить жодної хімії та шкідливих добавок». Вони пропонують продукти з корисними духмяними травами.
Творчу команду з Черної очолив незмінний учасник фестивалів Василь Івашко, завідувач музею-майстерні ткацтва, що працює при сільському будинку культури. Вони привезли з собою традиційну страву їхнього села – начанку, а також ще одну страву, яку відроджують у селі, – голубці з кукурудзяного борошна з волоськими горіхами. «Наші предки не відали, що таке пігулки, зате споживали багато горіхів, що дозволяло підтримувати організм у відмінній формі, – розповів Василь Васильович.
Ірина Іванівна Росоха, Тетяна Анатоліївна Тотар й Марта Василівна Ігнатишин приготували і начанку, і голубці, якими частували гостей фестивалю. Вони привезли з собою і торбинки, серветки, виготовлені в техніці перебірного ткацтва. Ця традиція теж внесена до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Музей, у якому зберігаються виткані речі, діє при сільському будинку культури. Тут влаштовують майстер-класи, причому не лише з перебірного ткацтва, а й виготовлення волоських гунь.
З селища Вишково приїхали майстрині, які створюють незвичайні речі з висушеного кукурудзяного листя. Ганна Федорівна Дикун виготовляє з цього матеріалу різноманітні сувеніри, дитячі іграшки, казкові фігурки, а Ганна Василівна Ружелла – тарелі, підноси, хлібниці, сумочки… Обидві займаються цим ремеслом десятки років, тож оволоділи ним досконало. Біля столика з філігранними виробами зупинялися багато фестивальників.
Біля працівниць Обласного організаційно-методичного центру культури, провідної методистки Олени Ваш і завідувачки народним етнографічним музеєм Наталії Стегури, не лише зупинялися, а й пробували оволодіти азами творення іграшок з підручних матеріалів. Олена Михайлівна першого фестивального дня навчала всіх охочих виготовляти з мотузок і тонесеньких дротів ляльки-мотанки, а наступного – кізоньки.
Поважною учасницею етнокультурного фестивалю стала майстриня народної творчості Ганна Беряк із села Кострино, що у Великоберезнянській територіальній громаді. Ганна Миколаївна застелила вхід і весь ганок старовинної музейної хатини вишитими власноруч скатертинами, рушниками, серветками.
КАЗКАМИ ЦІКАВИЛИСЯ І МАЛІ, Й ДОРОСЛІ
Родинний простір для дітей і їхніх батьків творили… казки! Про те, як відшуковує фольклорні скарби в Карпатах, як записує казкарів та видає книжки розповідав гостям фестивалю відомий фольклорист, автор десятків виданих книжок із цим жанром народної творчості, провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури Іван Хланта. До Івана Васильовича підходили та слухали його малі й дорослі. Надовго затримався біля збирача фольклорних скарбів і ведучий фестивалю «Цвіт папороті» Тарас Гринчак…
Свій внесок у розмаїтий світ фестивалю зробили і майстри по дереву – засновник приватної школи «KINCH-art», художник-різьбяр Віталій Кінч, провідний методист ООМЦК, автор багатьох персональних виставок Костянтин Ковган. Проводили майстер-класи, навчаючи правильно орудувати різцем і стамескою.
Учасники фестивалю творили всеукраїнський рекорд! Під керівництвом авторки мистецького перформансу «ЕТНА» Андріани Данилюк вони могли вишити свій вовняний хрестик на полотні, площа якого – 15 квадратних метрів. Додержувалися візерунку зі старовинної сорочки-заспульниці з Хустщини, що зберігається у фондах Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Згодом панно планують подарувати музеєві – як експонат і фотозону.
Серед співтворців цього фестивалю – ще чимало індивідуальних виконавців і колективів. Гості насолоджувалися звучанням народних пісень і спогляданням танців у виконанні артистів Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, а також відомих на Закарпатті й в Україні етно-фолк-гуртів.
Кожне з дійств, які впродовж двох днів проходили на різних локаціях Ужгородського скансену, заслуговує окремої розповіді. Організатори намагалися створити атмосферу, яка б задовольнила різні смаки й потреби. Етнокультурне свято «Цвіт папороті» здатне навертати до споконвічних народних звичаїв і традицій, живити ними день сьогоднішній.
Василь Бедзір,
завідувач інформаційно-редакційного сектору КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради,
фото автора
