16 грудня 2018 року на 69 році життя перестало битися серце Магдалини Степанівни Березанич. Останні роки свого життя вона присвятила мистецтву і була дуже щаслива від того. На жаль, недовго… Її життя обірвалося на творчому злеті. Вона була гарною людиною, талановитим митцем.
У нашому краї є сотні митців-аматорів, які займаються творчістю для душі, бо вона є їхньою сутністю, їхньою природою. Серед них заслужені майстри народної творчості України Василь Орос та Міклош Горонгозо, які міцно вкорінені в народну культуру й здобули широкого визнання. Творити для них – як дихати. І чим би вони не займалися, де би не працювали, завжди знаходять можливість і час для образотворчості.
До таких майстрів належала і відома мисткиня краю Магдалина Березанич. Активно займатися живописом вона почала, коли їй було вже далеко за 50 і з’явилося багато вільного часу. Саме тоді в серці відчула пустоту, яку потрібно було чимось заповнити. Так все і почалося. Проте, зізнавалася, з дитячих років любила малювати і це захоплення пройшло через усе її життя. Останні роки свого життя віддавалася живопису й отримувала від цього справжню насолоду, а мистецтво давало їй можливість не старіти душею, дарувало сили боротися з хворобою.
Улюблені жанри художниці – пейзаж і натюрморт. У зображенні природи вона намагалася досягти якомога більшої схожості, реалістичності, максимально наблизитися до натури. Вона любила працювати на природі, вчилася у неї. Кольорова гама її живописних робіт досить стримана і притлумлена, в зображенні краєвидів переважають локальні кольори, а світотінь слабо виражена й ахроматична. Художниця уникала яскравих відкритих кольорів, тональних контрастів. Це все є відображенням її сутності. Вона була людина скромна, врівноважена, дуже добра й гарна душевно. Незважаючи на поважний вік, не втомлювалася вчитися, багато працювала з натури, брала участь у пленерах і виставках, вдосконалюючи свою майстерність. Зокрема, пані Магдалина неодноразово була учасницею пленерів, що проводив Обласний організаційно-методичний центр культури та інших культурно-мистецьких акцій як у нашому краї, так і за його межами. Нещодавно в Ужгороді за його сприяння відбулася персональна виставка робіт художниці, яка отримала схвальні відгуки.
Сюжети її картин прості й звичні. Вона зображувала карпатські краєвиди, свою рідну Великоберезнянщину: гори, полонини, стрімкі, кришталево чисті гірські потоки й озера; зимою і влітку, весною і восени. А ще любила писати квіти, що вабили її своєю довершеністю, іноді непримітною на перший погляд красою.
Уся її творчість міцно й нерозривно була пов’язана з нашим краєм, людьми, які живуть тут і для яких вона працювала, дарувала їм своє мистецтво і любов.
Світла пам’ять про неї назавжди залишиться в наших серцях.
Магдалина Степанівна Березанич народилася 24 квітня 1949 року в селищі Великий Березний на Закарпатті. Навчаючись у середній школі, відвідувала гурток малювання, який вела Ангеліна Турак. Закінчила економічний факультет Ужгородського державного університету. Працювала на заводі «Ерстед» у Великому Березному, районному управлінні сільського господарства, районному центрі зайнятості. На пенсію вийшла у 2004 році, обіймаючи посаду заступника директора районного центру зайнятості.
Активно займалася живописом з 2004 року. Її роботи зберігаються у приватних колекціях у Словаччині, Угорщині, Сполучених Штатах Америки ті інших країнах.
Володимир МИШАНИЧ
