Пам’яті великого митця Михайла Митрика
Геніальність у простоті, кажуть мудрі світу цього. Цієї думки притримувались багато письменників, митців. Зокрема художник Адальберт Ерделі намагався « малим виразити велике». До простоти, лаконізму, широких узагальнень в своїй творчості були схильні й Федір Манайло, Андрій Коцка та інші митці краю.
Серед них і Михайло Митрик, закарпатський графік і живописець, член Національної спілки художників України.
13 березня цього року виповнилось двадцять років як талановитий митець, Майстер відійшов у Вічність…Але він продовжує жити в наших серцях, нашій пам’яті. Він серед нас в своїх творах, які дбайливо береже його родина, живе в наших спогадах…
Сформований у повоєнні роки за важких історичних та життєвих обставин Михайло Митрик був глибоко ерудованою людиною, мислячим митцем, вродженим філософом.
Він був гарною, доброю людиною, любив дарувати людям радість. Доброчесність його не мала меж. Пані Тетяна Звенигородська донині з вдячністю пригадує як він віддав їм свою двокімнатну квартиру взамін на їхню однокімнатну, тільки тому, що вони з Віталієм вже були одружені. Як профспілковий діяч він завжди відстоював інтереси колег-митців, допомагав як тільки міг, пригадують його друзі.
В житті і повсякденній своїй роботі він був справжнім Творцем, спраглим до знань, невтомним у пошуках істини, сенсу буття, шляхів самовираження. Всього досягав чесною працею, ніколи не йшов на компроміс зі своєю совістю, переконаннями ні в житті, ні в мистецтві. Був прямим, простим і зрозумілим у спілкуванні і в творчості. Митрик не догоджав, ні партійним божкам, ні академікам, ні можновладцям. Геніальний український поет Петро Скунць, з яким вони товаришували, недарма називав його одвічним бунтарем. Михайло служив мистецтву, а не сім’ї, згадує його дружина Марія Туряниця-Митрик. А сам художник говорив, що живе і працює заради своєї родини.
Зі споминів його товариша Володимира Щура, Михайло Митрик був вірним другом. Ніколи не підводив, якщо щось пообіцяв, то обов’язково – виконав. До кола його друзів входили яскраві творчі особистості, які залишили глибокий світ у мистецтві краю; Павло Бедзір, Віталій Звенигородський, Олександр Саллер, Михайло Сапатюк та інші. А також Петро Скунць, Іван Чендей, Василь Басараб, Іван Долгош, Михайло Томчаній та багато інших знаних письменників. Спілкування з ними значною мірою формувало його свідомість, світогляд.
Михайло Митрик ніколи не зрадив винесену з майстерні свого вчителя Василя Касіяна ідею національного за духом і змістом мистецтва. А свій творчий шлях в 60-х роках розпочав як художник-графік.
Молодий науковець Іван Небесник характеризуючи цей аспект його творчості в своїй статті «Канкан» чорного і білого » пише : « Сувора манера Михайла Митрика, чіткість і виразність ритмічної схеми його ілюстрацій – все це не залишає сумнівів у вичерпності створених ним образів до творів закарпатських письменників. Їхня стилістика дуже близька до українського іконопису і в той же час знаходиться в контексті української радянської графіки 1970 – х рр. Михайлу Митрику вдалося знайти характерну мову, що дозволила відкинути зайві деталі. Вільно втілюючи й інтерпретуючи задум автора літературного твору. Майстерно володіючи засобами образотворчості, художник вписував складні багатофігурні постановки у прості геометричні форми…Творчість Михайла Митрика розмаїта, не завжди рівна, але є безумовно важливою для подальшого вивчення та аналізу. Хоча багато робіт митця залишаються невідомими для широкого загалу, його здобутки в книжковій графіці та монументальні твори залишили помітний відбиток у мистецтві Закарпаття і знаходяться у контексті українського мистецтва 1970 – х – 1980 – х років ».
Митець і письменник Петро Ходанич в свою чергу стверджує, що експресивні, динамічні, професійно досконалі графічні аркуші молодого майстра засвідчили про прихід у мистецтво краю художника особливого обдарування, чия творчість базується на глибоко національних культурних традиціях і високій мистецькій школі.
Експресивний, неспокійний Михайло Митрик завжди був у пошуку, зумів знайти свій почерк і у живописі. Вчився на творчості Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі, Федора Манайла, Андрія Коцки – зачинателів крайової школи малярства. Його улюблений жанр – пейзаж. Сповідуючи ідеї Бокшая й Ерделі, Митрик намагався не копіювати природу, а знайти потаємний зміст у її божественній красі. Я зображую на своїх картинах тільки те, що люблю – говорив художник. Він шукав образи з допомогою яких можна глибше проникнути в сутність людей, світу. Намагався звільнитися від пут умовності, догматів, серед яких ми живемо.
У час комерціалізації мистецтва він не пішов шляхом потурання смакам пересічного покупця, а завжди залишався творцем.
Сталим об’єктом зображень Митрика стає рідний край, мов оплот і окраса всіх думок, прагнень. Багато тихих, затишних мотивів привозить із пленерів. Щедра палітра художника, здається, не може вмістити його самого. Тому Михайло поспішає експериментувати. Мистецтвознавець Людмила Біксей пише : «Митрик у живописі стає графічно-об’ємним лінійним акварельним. Це закономірно, навіть усвідомлено увиразнює художній твір. Вдалі акценти спресовують інформаційне поле зору. Кольорова розкіш калейдоскопом то розсипається на поверхні полотна, то гуртується в окремі смислові центри ».
Художник постійно був у творчому пошуку, пробував свої сили в різних видах і жанрах мистецтва. Працював у галузі графіки, станкового та монументального живопису, досконало опанував техніку і технологію, був майстром універсального обдарування.
Михайло Митрик не був удостоєний почесних звань, не став ні заслуженим, ні народним, однак, без цього майстра художній світ був би значно бідніший. Він досяг значних висот у зображені своєї епохи, і в свідомості тих хто його знав і шанував він є воістину народним. Його ім’я вписане золотими літерами в історію образотворчого мистецтва Закарпаття, України, а відтак і світу.
Біографічна довідка.
Народився Михайло Іванович Митрик 24 жовтня 1933 року в селі Арданово Іршавського району Закарпатської області.
1940-1951 – навчається в Арданівській початковій школі та Кам’янській середній школі.
1953-1954 – продовжує навчання в Київській художній школі ім. Т.Г. Шевченка.
1955-1957 – працює художником Ужгородського гарнізонного будинку офіцерів.
1957-1961 – вчитель малювання Ужгородської середньої школи №1.
1966 – закінчує художньо-педагогічний факультет Київського державного художнього інституту, отримує кваліфікацію художника-педагога. Вчителі Михайла Митрика – Василь Касіян та Микола Глущенко.
Працює в ужгородських художньо-виробничих майстернях Художфонду.
З 1967 – учасник обласних та республіканських виставок.
З 1968 – оформлювач-ілюстратор видавництва «Карпати». Виконав серію графічних робіт до книг відомих українських та закарпатських письменників.
1970 – член Національної спілки художників України.
1999 – 13 березня художника Михайла Івановича Митрика не стало.
Володимир Мишанич
