З нагоди ювілею Ганни Дрогальчук. Праця культуролога надзвичайно трудомістка щодо її виконання і потребує не лише виняткової працелюбності, а й загалом неабиякої ерудованості, обізнаності у цій справі. А це означає працювати у досить непростій галузі наукової та науково-практичної діяльності. Директор КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР, заслужений працівник культури України Ганна Дрогальчук належить до тих особистостей, які люблять і захоплюються національною українською культурою, докладно вивчають та утверджують її.
Ганна Василівна пишається рідним краєм і часто буває на малій батьківщині – Тересвянській долині. Це край, де вона народилася 14 березня 1962 року і минуло її дитинство, наснажує прагненням любити світ таким, яким він є, запалює її своєю енергетикою. Тут вона виростала в середовищі легенд, казок, пісень, завжди прислухалася, придивлялася до народних традицій, звичаїв та обрядів.
З шести років її життя пов’язане з музикою – вчилася грати на піаніно, як і її старша сестра. Ази музичної освіти отримала на фортепіанному відділі Тересвянського філіалу Тячівської музичної школи. Згодом закінчила Ужгородське державне музичне училище за спеціальністю теорія музики та Київський національний університет культури і мистецтв за спеціальністю менеджер соціокультурної діяльності. Працювала молодшим науковим співробітником у новоствореному відділі народного мистецтва Закарпатського обласного краєзнавчого музею, викладала музично-теоретичні дисципліни у Хустській школі-комплексі естетичного виховання.
Ось уже понад 30 років працює у галузі культури і з них 27 рік в одній установі, – це досвід, знання своєї справи, розуміння найменших подробиць галузі, і, звичайно, любов до обраної спеціальності. З 1996 року трудиться у Будинку народної творчості Закарпаття; з 1997 р. – Закарпатському обласному центрі народної творчості; з 2008 р. – Обласному організаційно-методичному центрі культури на різних посадах: методистом, провідним методистом, завідувачем відділу, в.о.директора, директором установи. За 76 років назва закладу кілька разів мінялася, але основні напрямки роботи залишилися майже однаковими. Продовжуючи традиції попередників, своїм обов’язком як керівник і надалі вбачає збереження, популяризацію і вивчення багатовікових народних надбань, надання організаційно-методичної допомоги будинкам культури і клубним закладам області, а віднедавна ще й мистецьким школам області.
Завдання та напрямки діяльності Обласного організаційно-методичного центру культури змістовні та багатогранні. Він координує роботу закладів культури і мистецтв, забезпечує відповідні умови для розвитку народної творчості та культурно-дозвіллєвої діяльності, сприяє збереженню та примноженню української культури та культур національних меншин, які проживають на території Закарпаття, відродженню фольклорно-етнографічних колективів, декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва. Крім цього, вивчає, узагальнює та впроваджує прогресивні форми розвитку народної творчості та культурного дозвілля.
Нагромаджений досвід та любов до духовних цінностей народу дають можливість керівникові закладу на належному рівні проводити обласні фестивалі «На Синевир трембіти кличуть», «Коляди в Старому селі», «Лемківська ватра», «Дзвінкі перлини Верховини», фестивалю-ярмарку «Гуцульська бриндзя», відкритого фестивалю стрілецької пісні «Красне поле», виставки-конкурсу «Світ писанки», конкурсу українського художнього слова імені Івана Ірлявського «Моя весна» та багатьох інших культурно-мистецьких акцій. Уміє організовувати й здійснювати на практиці пленери, виставки робіт майстрів народних художніх промислів тощо.
Ганна Василівна завжди наголошує, що фундаментом еконочмічного процвітання держави є її національна культура у всіх її проявах. Під керівництвом Ганни Дрогальчук працівники Центру культури роблять усе для того, щоб не обірвалася тоненька ниточка між минулим і майбутнім.
Вона докладає чимало зусиль і знань як член редколегії щоквартального вісника «Культорологічні джерела», аби читачі ним захоплювались, наснажувались і надолужували свої знання з української культури. Вона – автор змістовних вступних статей до пісенного збірника «Співам співаночку» та книги Марії Купарь «Немає кращого, як в цьому світі жити»», співавтор методичної розробки «Методика збирання фольклору. Порадник збирачам пісенного фольклору Закарпаття», співупорядник книги «Заклади культури клубного типу Закарпатської області. Народні та зразкові аматорські колективи» (2015). Вато відзначити, що матеріали згаданої книги містять багато важливої унікальної інформації, що перетворюються на своєрідні дослідження, це розлогий аналіз сучасного культурно-мистецького життя закарпатців. Книга ошатно видана на крейдяному папері, має численні якісні фотографії.
Подавала відчутну допомогу під час випуску книг «Літературно-мистецьке життя Копашнова» (2014), «Пісенна хвиля Оглядова. Українські народні пісні с. Оглядів Радехівського району Львівської області» (2015), «Казки та легенди з-під Хустського замку» (2016), «Відлуння літературного Закарпаття. Літературні портрети, літературознавчі статті, інтерв’ю та рецензії» (2017), «Мелодії душі Василя Гангура» (2017), «Коломийкарі Закарпаття» (2017), «Моє Копашново. Історико-етнографічні, фольклорні статті та матеріали» (2017), «Як чоловік кішку вчив працювати» (2017), «Співаночки мої милі» (2020), «Пісні українців Кубані» (2021), які вже стали твердим підґрунтям національного духовного відродження в Україні, адже Центр культури дбає не лише про записи та видання народних пісень та інших зразків української усної народної творчості, а й про введення їх в сучасний побут підростаючих поколінь і дорослих, в широкий науковий обіг, чим-таки по-справжньому дбає про охорону та збереження духовної культури українського народу. Спільно з Наталією Стегурою упорядкували альбом-каталог кращих майстрів народної творчості Закарпаття «Народні скарби», який побачив світ у видавництві «TIMPANI» (2019). Він уміщує короткі біографії майстрів народного декоративно-прикладного мистецтва, їхні фотопортрети та світлини їхніх витворів.
З перерахованих збірників можна побачити насамперед український народ, його духовні цінності, його красу, його поетичне світосприйняття, його сучасний світ. Загалом, за 76 років установа зробила величезний вклад у розвиток, збереження та примноження української національної культури. Гадаю, що культурологи вже в недалекому майбутньому вивчатимуть її діяльність. Те, що напрацьовано Обласним організаційно-методичним центром культури, – це справді неабияке явище української духовності й возвеличує розбудову соборної України. Минуть століття, тисячоліття, а здобутки закладу не зітруться з наукового обігу України.
Ганна Василівна послідовно намагається вписувати рідну культуру в контекст європейської, нагадуючи, що вона – притаманна складова культури світової. Вона присвятила себе вихованню нової української молоді, відкритої до великого світу, його новацій та постійної змінності. Вона показує приклад щоденної, часом рутинної поступальної систематичної праці. Переконуючись, що систематичність, методичність – як певний доброчинний ритуал – здатні змінити світ. До кращого. Не чекати на позитивні зміни чужими зусиллями, а самому готувати їх.
Зауважу, що нині, незважаючи на обставини, Ганна Дрогальчук продовжує справу своїх попередників. Робота Центру культури систематично, вже кілька років поспіль, висвітлюється на сайті установи https://zakfolkcenter.info/. 2019 року за сприяння Українського культурного фонду реалізували грантовий проєкт і презентували«Онлайн ХАБ із нематеріальної культурної спадщини Закарпаття». Створення ХАБу (nks.zakfolkcenter.info) надало можливість за допомогою Інтернет-сайту поринути у чудову мандрівку унікальним краєм, віртуально побувати у цікавих куточках Закарпаття, дізнатися про давні традиції, котрі досі побутують. Мільйони користувачів Інтернету чи не в усіх країнах світу отримали можливість ознайомитися із культурою краю. А найбільшим її здобутком як керівника в нинішній час культурної і моральної кризи, гадаю, є те, що ми як установа ще живемо й працюємо, вносимо свій посильний внесок у культуру України.
«Час не стоїть на місці, – наголошує Ганна Василівна, – і кожен період історії нашої країни кидає свої виклики, ставить перед нами нові завдання, що потребують вирішення. Якщо, зокрема, в перші десятиліття діяльності наша установа значною мірою виконувала й контролюючі функції, слідкувала за ідеологічною спрямованістю мистецтва, то нині ми повинні адекватно реагувати на суспільно-політичні зміни і відповідно змінювати напрямки діяльності. Це, звичайно, важко, але водночас і цікаво, бо змушує нас не дрімати, не розслаблятися».
При установі ось уже 11 років працює народний етнографічний музей, яким опікується заслужений майстер народної творчості України Наталія Стегура. Тут зібрані автентичні костюми з різних районів Закарпаття, яким уже понад сто років, старовинні музичні інструменти та декоративно-ужиткові вироби. Є чудова колекція писанок, що чудово репрезентує писанкарство краю. У архіві багато документальних фільмів, відзнятих більше ніж за півстоліття, які фіксують, пам’ятки архітектури, народні ремесла, обрядову звичаєвість тощо.
Своєю активно і цілеспрямованою працею Ганна Дрогальчук разом зі своїми колегами утверджують основи нашої національної ідентичності та державності.
За вагомий внесок у розвиток української культури, високий професіоналізм Ганні Дрогальчук 2021 року присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». Крім цього, вона нагороджена Почесними грамотами Міністерства культури і туризму України, Міністерства культури України, Почесними грамотами Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради та іншими відзнаками.
Щиро вітаємо Ганну Василівну з ювілеєм. Нехай у її доброму серці й надалі дзвенять дивовижні струни натхнення до праці і великої любові, до життя, до України, бо її розмах діяльності у поєднанні з багаторічним досвідом перебувають нині саме у творчому розквіті.
Іван ХЛАНТА,
провідний методист КЗ «Обласний організаційно-
методичний центр культури» ЗОР, заслужений діяч мистецтв України
