Вчора, 12 червня до нас в Обласний організаційно-методичний центр культури разом з родиною завітав відомий журналіст, письменник Петро Часто, що нині проживає в Сполучених Штатах Америки. Тут він зустрівся з директором Ганною Дрогальчук та іншими працівниками Центру. В теплій, дружній атмосфері йшлося про роботу закладу над проектом « Онлайн ХАБ для нематеріальної культурної спадщини Закарпаття », який підтримав Український культурний фонд, обговорювалися перспективи налагодження співпраці в галузі культури із представниками української діаспори Америки.
Завідувач народного етнографічного музею Центру культури Наталія Стегура провела екскурсію, розповіла про експонати, що викликало щире захоплення гостей.
Біографічна довідка. Петро Іванович Часто народився 24 червня 1939 року на Холмській Русі, в селі Долгобичі Грубешівського повіту, де родину Частів після Другої світової війни, як і всіх лемків-українців Польщі, спіткала лиха доля — тодішні власті, згідно зі схваленою Сталіним операцією «Вісла» (боротьба з Українською Повстанською Армією), однією-однісінькою акцією ліквідували найзахіднішу групу українців, що споконвіку жила на цих землях, поголовно виселивши її зі століттями насиджених місць — одних невеличкими групками на північ Польщі, інших в Україну. Одним з ешелонів родину Частів вивезли на Волинь. Тут він здобув середню освіту. Якийсь час працював шахтарем, пройшов строкову армійську службу й подався в журналістику. Закінчив факультет журналістики Львівського держуніверситету. Працював у районних газетах на Львівщині. З другої половини 60-х років його вдумливу, емоційно наснажену публіцистику не тільки на шпальтах обласної, але й республіканської преси добре пам’ятають на Закарпатті, коли працював у «Закарпатській правді» спершу кореспондентом, відтак завідувачем відділу культури — аж поки знов з’явилися копачі компромату, які відкопали його догану. Довелося перейти на іншу роботу — літпрацівником обласного музично-драматичного театру в Ужгороді. Доклав неймовірних зусиль, аби знову повернутися до улюбленого фаху. З 1975 по 1990 рік був редактором, потім завідувачем редакцією у книжковому видавництві «Карпати». У 1989—1990 рр. ще за Радянського Союзу редагував також першу на Закарпатті газету нового, відродженського типу, модель якої сам й розробив — «XXI вік».
У серпні 1990 року виїхав у США задля порятунку немічної наймолодшої доньки. Нині його добре знає україномовний читач у США як публіциста й працівника найтривалішої за часом видання щоденної української газети «Свобода», яка видається у США. Їй у вересні 2013 р. сповнилося 120 років. Нині це україномовний щотижневик Українського Народного Союзу США «Свобода», одним із двох редакторів україномовного випуску якого він є. Редагував у США також два українські журнали. Упродовж останнього десятиліття упорядковує також щорічники-альманахи Українського Народного Союзу США.
Володимир Мишанич
