З нагоди ювілею! Народна аматорська кіностудія «Едельвейс»

У 1974 році на одну з полонин Рахівщини висадився десант кіноаматорів. Саме там був знятий фільм «Гей, на високій полонині» (автори  В.Балог, М.Маркович, Т.Максимова) з неповторним колоритом віковічних традицій закарпатського високогірного вівчарства та життя вівчарів без прикрас. Фільм привабив членів журі своєю щирою правдивістю. Тому й не дивно, що на республіканському огляді аматорських фільмів у Одесі кінострічка була удостоєна диплома другого ступеня. А на Всесоюзному огляді-фестивалі в Москві зайняла третє місце. З цього моменту й почався злет до творчих досягнень кіностудії.

Народна кіностудія «Едельвейс» була створена у 1967 році. Починала свою діяльність за активної підтримки подружжя Малошів, тодішніх працівників кореспондентського пункту Львівського телебачення в Ужгороді. Золтан Янович і Євгенія Юхимівна щиро ділилися зі студійцями своїм досвідом, навчали їх сценарній справі, операторській роботі, показували, як обробляється кіноплівка, монтується і озвучується фільм. У перші роки існування студії її активними учасниками були методист М.Маркович, викладач Ужгородської дитячої музичної школи Т.Боніславський, диктори – працівники обласного комітету телебачення і радіомовлення Б.Дерда та Т.Максимова, сценарист А.Копинець, артист обласної філармонії В.Балог. Очолив студію З.Малош, який обіймав цю посаду понад три десятиліття.

Протягом років студійці фіксували на плівці унікальні обряди, пам’ятки архітектури, народні ремесла, обрядову звичаєвість, щоб якнайповніше зберегти їх для нащадків. Свої роботи студія демонструвала по телебаченню, знайомлячи сучасників із минулим нашого народу, його кращими зразками духовної та матеріальної спадщини. А ті фільми, які брали участь у міжнародних конкурсах, викликають інтерес до краю, його людей, духовних надбань та сучасного життя верховинців.

У зв’язку з тим, що студія працює при Закарпатському обласному центрі народної творчості, вона охоплює як різні регіони Закарпаття, так і культуру тих національностей, що проживають на його теренах.

У 1999 році на Всеукраїнському огляді народної творчості студія представила два відеофільми:  «Світку мій карпатський» (сценарій Д.Леспуха) та «І взяв він книгу заповіту» (сценарій П.Угляренка). У першому фільмі йдеться про історію, культурно-мистецькі традиції, звичаї, природу бойківської Міжгірщини. Другий фільм, у якому розповідається про історію, національну культуру і традиції євреїв Закарпаття, був відзначений дипломом першого ступеня.

Особливий успіх мали фільми «Гамора» (автори М.Матола, М.Маркович, 1985) та «Валило» (автор М.Маркович, 1989). Обидва фільми були удостоєні дипломів першого та другого ступеня на республіканському кінофестивалі і диплома третього ступеня на Міжнародному фестивалі у Києві (1989). Фільми зачаровують поєднанням суто народної кмітливості, простоти, мудрості, господарської доцільності з сучасним науково-технічним прогресом.

До цікавих творчих надбань студійців належить фільм «Росохів млин» –  про реставрацію та збереження унікального на сьогодні водяного млина родиною Росохів у селі Нижній Бистрий Хустського району.

За змістом і тематичним спрямуванням кінофільми студії «Едельвейс» можна згрупувати в такій послідовності.

Кінонариси про ужгородського скульптора, народного художника України, лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка В.Свиду –  «Портрет художника» (автори В.Одарченко, Б.Дерда). Фільм відзначено дипломом на республіканському та всесоюзному оглядах творчості кіноаматорів; скульптора, члена Спілки художників України Г.Горват –  «Гончарі» (автори В.Балог, М.Маркович); гончарів із села Вільхівка Іршавського району – «Лада» (автори П.Ігнатенко, М.Маркович); хірурга О.Фединця – «Професор з Верховини» (автори М.Маркович, Т.Максимова, А.Копинець, В.Балог, 1978); знатного кукурудзовода Ю.Пітру з села Білки Іршавського району – «Щедрий засів» (автори М.Маркович, В.Балог, Т.Максимова), відзначений на республіканському кінофестивалі дипломом ІІ ступеня; ветерана Другої світової війни М.Арсентьєва – «Ветеран» (автори В.Ладижець, В.Цаповський, 1984). У фільмах розкриваються не тільки творчі й художні досягнення відомих нині трударів нашого краю, а й їх людські якості. Це особистості, гідні наслідування.

Народні ремесла ужиткового характеру – «Валило», «Гамора», «Росохів млин». Фільм «Дудар» – про сопілкаря з Великоберезнянщини (автор В.Цаповський, 1985)  відзначений на республіканському конкурсі дипломом.

Збереження народних пам’яток архітектури і культурно-мистецьких традицій – «Біль» (автор В.Цаповський, 1988), відзначений дипломом на республіканському конкурсі «Етнофільм»; «Пам’ятки Ужгорода» (автори І.Латко, Є.Малош, С.Кучмаш, 1991); «І взяв він книгу заповіту» (автори П.Угляренко, О.Токач, 1995) тощо.

Народні традиції та обряди. Це фільми про музей народного мистецтва «Лемківська садиба» (село Зарічово Перечинського району та фольклорний ансамбль «Лемківчанка» цього ж села, учасники якого збирають і відновлюють обрядові дійства наших предків); про хату-музей села Пацканьово Ужгородського району та ансамбль «Ґаздині», що діє при музеї. Учасниці ансамблю зібрали чимало автентичних забутих народних пісень, які увійшли до їхнього репертуару. А з словацькими кіноаматорами студійці створили фільм «Спільна пісня» (автори Б.Дерда, В.Харламов, М.Маркович, 1981) про дружні стосунки народів-сусідів, взаємовплив культур.

Красу природи Карпатського краю – «Осінні акорди» (автори В.Одарченко, Т.Боніславський, М.Маркович, А.Баренблат, 1969); «Полонина кличе» (автори А.Баренблат, М.Маркович, 1968); «Весняні етюди» (автори В.Одарченко, Т.Пархоменко); «На полонину Рівну» (автори М.Маркович, Т.Максимова, 1972); «Щедроти осені» (автор В.Одарченко, 1987).

Автори фільмів яскраво й образно популяризують досягнення науково-технічного прогресу, що несе глядачам переконливий матеріал про могутність людського генія. Для кіноаматорів характерним є фіксування та дослідження сучасного побуту в місті й на селі, відображення на кіноплівці різноманітних видів народної творчості – уснопоетичної та музичної (а також її творців та виконавців), образотворчого та ужиткового мистецтва, художньої самодіяльності.

За успішну роботу у 1973 році студії присвоєно почесне звання «Народна самодіяльна». Її фільми, виконані як на чорно-білій, так і на кольоровій плівках, сприяють морально-етичному та естетичному вихованню глядачів.

За вагомий внесок у розвиток української культури та високі творчі досягнення оргкомітетом Всеукраїнського огляду народної творчості народна самодіяльна кіностудія «Едельвейс» у 1999 році нагороджена дипломом лауреата.

У 2009 році керівник кіностудії Омелян Коляджин брав участь як режисер відео ряду у підготовці сценарію творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі».

Кіностудія «Едельвейс», продовжуючи традиції своїх попередників, працює у трьох напрямках: готує відеофільми, зафільмовує робочий відеоматеріал для фільмів та знімає мистецькі заходи, які збагачують багатий  архів минулих років. Уже готові відеофільми: про життя і творчість Івана Васильовича Мирона із села Росішка Рахівського району, «Сьоме чудо» (про Долину нарцисів), «Світлій пам’яті Всеволода Майданного» (спогади про режисера), «Злочин» (презентація книги про голодомор в Україні), «З любов’ю у серці»  (присвячений 60-річчю обласного центру народної творчості),  фестиваль хореографічного мистецтва  ім.Й.Волощука, що відбувся в смт Великий Бичків, творчий вечір письменниці, заслуженого працівника культури України Софію Сороку з нагоди 70-річчя від дня народження (сценарій Мирослава Петія, зйомка та монтаж Омеляна Коляджина),  святкування 71-річниці Карпатської України на Красному полі та фестиваль і гала концерт стрілецької пісні «Красне поле».

Відзнято і змонтовано відео матеріали про зустріч  працівників культури та мистецтва  Михайла Баника, Володимира Рудейчука, Івана Хланти, Володимира Мишанича, Світлани Мендель та Омеляна Коляджина з учнями та вчителями Копашнівської середньої школи Хустського району на базі Крайового музею літератури, фольклору та мистецтва; презентацію книжки «Пісні Іршавщини», обласний конкурс українського художнього слова імені Івана Ірлявського «Моя весна», обласний марш-парад духових оркестрів,  фестиваль-ярмарок «Гуцульська бриндзя» та обласний огляд-конкурс клубних закладів у сільській місцевості.

З квітня 2013 року по травень 2014 року кіностудією керував Едуард Коваленко.

З 2014 року кіностудією керує Галина Чельоскі. Відеотека поповнилася фільмами про ужгородських майстринь Ольгу Фарбер, яка виготовляє ляльки, та Людмилу Тимошенко, яка вишиває стрічками. Заслуговують на увагу матеріали, присвячені Великоднім святам. Це, зокрема, майстер-класи з виготовлення писанок, проведені для дітей, які приїхали  на Закарпаття разом із батьками зі Сходу України через воєнні дії, учнів Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради та учнів Об’єднаної школи й гімназії імені Тараса Шевченка з українською мовою навчання міста Пряшів (Словацька Республіка). Діти розписували яйця у групах під керівництвом досвідчених майстринь: заслуженого майстра народної творчості України Наталії Стегури, членів Національної спілки майстрів народного мистецтва України Емми Левадської, Марії Купарь та молодих мисткинь Ольги Дурди (м.Іршава), Юлії Шкріби та Терезії Варги (м.Ужгород).

Відзнято матеріал про вихід у світ другого номеру журналу «Культурологічні джерела» за 2015 рік та фільм, присвячений 70-річчю від дня створення Обласного організаційно-методичного центру культури.

У вересні 2015 року кіностудія зняла короткометражний фільм  «Карпатське intermezzo» за авторським сценарієм студійця Василя Малишки. Це – сучасна алюзія на видатну новелу Михайла Коцюбинського «Intermezzo», біографію митця та навіть життя учасників проекту.

Фільм «Карпатське intermezzo» 2015 року був представлений як творча робота під час вступу Василя Малишки на режисерський факультет FAMU (Школи кіно і телебачення в Академії виконавчих мистецтв у Празі). Режисером його є власне В.Малишка, оператор – Галина Чельоскі. У картині грають як професійні актори Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка», так і друзі та знайомі автора. Головні ролі виконують Микола Карпенко та заслужена артистка України Наталія Орєшнікова. Василь Малишка зіграв у фільмі «камео» – самого себе. У кінострічці «Карпатське intermezzo»  поєднано різні види мистецтва (поезію та сценічну театральну гру), а також такі кіноприйоми, як виконання одним актором кількох ролей.

З 2015 по 2020 рік кіностудією керувала відома журналістка Віра Кобулей. Народною аматорською кіностудією «Едельвейс» протягом 2019-2020 року відзнято відеофільми про виступи аматорських колективів на обласному фестивалі «Коляди в Старому селі»; відкритому фестивалі-конкурсі стрілецької пісні «Красне поле»; фестивалі-ярмарку «Медовуха-фест»; відкриття обласної виставки «Рожевий Ужгород» робіт художників аматорів та професійних художників, створених під час пленеру; святкування Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва; презентацію результатів проєкту «Онлайн ХАБ для нематеріальної культурної спадщини Закарпаття», який реалізовано за підтримки Українського культурного фонду, відкриття виставка «Барви чотирьох» робіт майстринь Людмили Губаль, Ганни Когутки, Наталії Стегури, Марії Купарь. А також майстер-клас із вишивки від майстрині Любові Лішки в рамках проєкту «Школа народної вишивки».

Народна аматорська кіностудія «Едельвейс» – лауреат ХІ Міжнародного фестивалю екранних мистецтв «Жніпро-CINEMA» імені Данила Сахненка  (2016). Фільм «Легенди села Тур’я-Бистра» (режисер В. Кобулей) зайняв ІІІ місце у номінації «Дитячо-юнацька творчість».

Іван ХЛАНТА,
провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР