«Гуцульська бриндзя» – свято повернення вівчарів із полонин. Щороку рано навесні вівчарі виганяють худобу на пасовища високо в гори, де залишаються аж до початку вересня. Попрацювавши ціле літо в горах, вони повертаються додому і влаштовують з цієї нагоди гучне свято. На фестивалі-ярмарку можна не лише скуштувати десятки видів овечого сиру, а й повеселитися по-гуцульськи – за давніми традиціями.
Уперше проведений 2000 року Косівською сільрадою, яка виборола міжнародний гранд проекту розвитку гірських населених пунктів. Починаючи з 2002 року символом «Гуцульської бриндзі» є полонинська ватра, яку запалюють на фестивалі.
Фестиваль-ярмарок щорічно проводиться в урочищі Буркут у місті Рахів, який справедливо називають столицею закарпатських гуцулів – численної етнографічної групи населення Західної України.
Мета – збереження і популяризація самобутніх культурно-історичних традицій, духовної та матеріальної гуцульської культури. А також відродження традиції виготовлення сиру з овечого молока. Приготування цього продукту має свої особливості й таємниці та передається з покоління в покоління.
Уже традиційно урочистості розпочинаються із ходи святкової колони за участю всіх населених пунктів Рахівщини, гостей фестивалю від центральної площі міста до амфітеатру в урочищі Буркут. Громади сіл разом із вівчарями йдуть зі співами й танцями у національному строї, з троїстими музиками, колективами художнього аматорства. Кожне село заздалегідь будує свою «кошару» – збиває з дощок столи, накриває їх смачними стравами. Далі триває мистецьке творче змагання, у якому беруть участь вокальні та фольклорні ансамблі різних форм, троїсті музики, танцювальні колективи, окремі виконавці народно-обрядових пісень та авторських творів.
У рамках фестивалю-ярмарку – дегустація овечої бринзи і страв національної гуцульської кухні, приготування вівчарського кулешу, галушок, вареників, токану та вурди, виставка-продаж виробів народних умільців, продукції із овечої вовни, веселі співаночки і коломийки, танці під запальну гуцульську музику. Участь беруть також делегації професійних сироварів з України, Угорщини, Словаччини тощо.
До слова, 2018 року бриндзя стала першим серед українських продуктів, який отримає європейську марку географічного зазначення – своєрідний знак якості й захисту від підробок.
Для жителів цього регіону бриндзя – одна з головних страв. Її вважають третім хлібом. Перший хліб – то і є хліб, другий хліб – то кулеша, банош, а третій – бриндзя. Саме слово «бриндзя» запозичене з румунської й означає сир. Бриндзю (бринзу) роблять з овечого молока. Випасають овець лише чоловіки, і сир роблять також чоловіки. За словами вівчарів, бриндзя не любить жіночих рук. Це дуже смачна та поживна їжа, яку полюбляють не тільки корінні гуцули, але й багато українців. Процес виготовлення бриндзи – захопливий та трудомісткий. Похідним від продуктів виготовлення бриндзи є сир вурда.
Приємного святкування!
