Заслуженому працівникові  культури України  Василеві Габорцю – 85

Чи не все своє життя Василь Габорець активно працює в царині збереження, захисту, відродження і примноження національно-культурних надбань. Його потужна енергетика як цілісної особистості, живий інтерес до духовних цінностей постійно штовхають до пошуку, творчої діяльності. З нагоди ювілею привідкриємо трохи завісу на його поетичний доробок.

Заслуженому працівникові  культури України  Василеві Габорцю – 85Народився 20 січня 1936 року в с. Липча, нині Хустського району Закарпатської області в багатодітній селянській сім’ї. Навчався в Хустському педучилищі, а потім на філологічному факультеті Ужгородського державного (нині національного) університету, який закінчив у 1959 році. З 1983 по 2001 рік обіймав посаду начальника управління культури Закарпатської обласної держадміністрації.

Василь Габорець почав складати й публікувати вірші ще в студентські роки. Пізніше, як опинився на чиновницькій роботі, такої можливості не було, бо праця поглинала увесь вільний час. Однак гени поета лише чекали сприятливої миті, аби прокинутися в ньому й заполонити душу.

Нині багатогранна й плідна творчість В. Габорця – невід’ємна складова сучасного поетичного та культурологічного процесу Закарпаття.

Він автор розділу «Розвиток культури і мистецтва», який увійшов до ІІІ тому «Нарисів історії Закарпаття» (2003). З-під його пера за останні роки вийшло понад десять книг, зокрема поетичних збірок, а також книжок культурологічних статей, нарисів, літературно-мистецьких портретів, а саме: «Талант: Документальна повість про високі особистості Срібної Землі»» (2003), «Прийду на розмову: Поезії» (2005), Скарби духовності: Публіцистика, культурологічні статті та рецензії» (2006.), «Молитва душі» (2008. – Поезії),: «Гандбольна зірка із Закарпаття: Документальна повість про олімпійську чемпіонку з гандболу Ніну Гецко» (2009), «Жива легенда нашої культури: Документальна повість про народну артистку України Клару Балог» (2010), «Поезії, публіцистичні та культурологічні статті» (2011), «Мовою серця: Поезії, культурологічні статті» (2013), «У вихорі життя» (2015. – Поезії), «Зоряні світанки» (2018. – Поезії), «За покликом серця» (2019. – Поезії), «Карпатські візерунки (2020. – Поезії).

У 2015 році побачила світ книга «Служителі Мельпомени: Статті, нариси», яка цього ж року була удостоєна обласної премії імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв у галузі театрального мистецтва.

Окремими виданнями вийшли збірки пісень у співавторстві з відомим співаком і композитором, народним артистом України Петром Матієм «Криниця щастя» (2007), «У полоні мелодій» (2013) та «Тобі, рідний краю» (2018). У творчій співпраці з композитором, заслуженим діячем мистецтв України Василем Гайдуком вийшла збірка пісень «За покликом душі і серця» (2020) На поезії В. Габорця написав низку пісень талановитий диригент і композитор, заслужений артист України Микола Попенко, які опубліковані у збірниках «Хорові та вокальні твори (2007, 2010, 2015) та «Чарівний віночок» (2015).

Василь Габорець – заслужений працівник культури України (1979), відзначений високою нагородою – орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та іншими урядовими нагородами.

Слово Василя Габорця – вагоме й добротне – доходить до серця читача, бо несе в собі заряд життєвої сили та енергії. Поет глибоко вникає в життя. Він пише про ліричного героя дужого і внутрішньо красивого, працьовитого і патріотично наснаженого. Творам Василя Степановича притаманна гранична простота й лаконізм, образність у поєднанні з народнопоетичними джерелами. В автора є чимало поезій, позначених теплим ліризмом, який активно передається читачам, бо поет ніколи не забуває, для кого й заради чого пише, знаходить саме ті слова й саме ті образи, що торкнуться душі людини, збудять у ній живий відгук.

Він любить природу й оспівує її красу, вміє бачити і вміє узагальнювати.

Окремі поезії Василя Габорця відкривають світлий і сповнений таїни образ світу, зігрітого любов’ю, коханням, що вивершує буття мудрістю серця й сердечністю розуму, збагачують високістю глибокого й чистого почуття, захоплюють величчю й красою життя («Справжнє щастя», «Трояндова ніжність», «Наш сад», «Мова сердець» та ін.).

Чи не наскрізною в поезіях є тема освідчення в синівських почуттях до рідного краю й отчого слова («Де батьківська земля», «Вітрила», Хатинонько стара» та ін.). Василь Степанович належить до тих поетів, у творчості яких звучить туга за людяністю, справедливістю, красою, та іншими важливими християнськими чеснотами, які нині зазнають тяжких випробувань. Від його поезій, запашного і квітучого слова робиться людям світліше і тепліше. Вони спрямовують розум і душу людини до прекрасного і доброго, від них отримуєш потужний заряд життєвої енергії.

Переконливо оспівує поет віковічні цінності українського народу: материнську та батьківську любов, братерство і дружбу, героїв наших трагічних днів – мужніх захисників України («Небесні ангели»). Бійці дуже потрібні своїм маленьким синам і донечкам, своїм терплячим мамам, дружинам. Вони потрібні для мирної розбудови незалежної України

Василь Габорець не тільки поет. Він ще й поет-пісняр. Він закоханий у народну пісенну стихію. Тому й пише вірші мелодійні, з досконалою формою. Його поетичне слово не раз привертало увагу майстрів музики П. Матія, М. Попенка та ін. Ті пісні становлять значну частину репертуару відомих співаків.

Його поезії глибоко відображають внутрішній світ сучасної людини, спонукають не лише до емоційного співпереживання, а й до значних інтелектуальних зусиль читачів, осмислення вічних цінностей, внутрішнього пошуку і пізнання людиною самої себе. Основне завдання таких поезій – розбудити, підняти, освітити дорогу до чогось вищого, посіяти надію в душах зневірених людей.

Поява поетичної збірки «Мовою серця» (2013) переконала, що Василь Габорець заявив про себе на повний голос, що його твори рясніють добірним зерном на поетичній ниві Закарпаття, характеризуються своєю конкретністю, предметністю, живими деталями справжнього життя. Збірка засвідчує дальше розширення ідейно-тематичних обріїв поета, зростання його художньо-образної майстерності. Притаманне перу автора органічне поєднання народної пісенності з публіцистичністю, епічної символіки з ліризмом виявляється на повну силу.

Перу Василя Габорця належить багато статей про відомих людей краю. Вони побудовані на величезній кількості цікавих відомостей та фактів, відзначаються жвавістю й образністю викладу. Читати ці переконливі, виважені нариси приємно й цікаво, бо й самі імена митців прихиляють до їх доробку, кличуть глибше ознайомитися з їхньою творчістю.

Його поезії і статті допомагають формувати національно свідомих українців, стійких оборонців волі й незалежності України та стануть у пригоді історикам, мистецтвознавцям, етнографам.

Багатогранне життя Василя Габорця сповнене жертовної праці в ім’я України. Тож нехай і надалі здіймаються у нього дужі крила до нових творчих злетів, аби зміг сповна покласти на вівтар нашого духовного відродження свій талант, свою одержимість і натхнення.

Іван ХЛАНТА,
провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР,
заслужений діяч мистецтв України