Життєвий і творчий шлях Маріанни Пак-Салай
Гарячий літній день 2 липня 1955 року в сім’ї вчителів Йосипа Федоровича та Єлизавети Юріївни Паків у невеликому селі Підгорб, що на Ужгородщині, проходив у довгому і виснажливому очікуванні. Після первістки Олечки, якій виповнилося півтора року, батьки сподівались на появу довгоочікуваного продовжувача роду, сина. Але… доля вирішила по-своєму і подарувала їм ще одну дівчинку з сірими глибокими оченятами, яку нарекли (з легкої руки бабусі Олени) Маріанкою. Через шість років у сім’ї Паків таки появиться Богом даний хлопчик, син Богдан. А нині Маріанка вже самим своїм народженням продемонструвала світові свою любов до золотої серединки, яка з часом переросла в уміння знати міру в усьому чи бодай прагнути до неї у всіх проявах свого життя.
Маріанка завжди вирізнялась з-поміж дітей якоюсь замріяністю, заглибленістю в себе. Вона часто любила самотньо гуляти садочком, розглядати квіти і трави, розмовляти з ними. У дівчинки була дуже розвинена уява, яка допомагала їй одночасно бувати у двох місцях: і вдома, і десь у горах, у казковому замку, чи плавати десь на озері зачарованою білою лебідкою…
Мама Маріанки вчителювала в початкових класах Великолазівської середньої школи, а батько там же викладав українську мову та літературу в старших класах. Тут вони пропрацювали понад сорок років.
Перші ази римування дівчинка отримала від батька – всебічно розвиненої людини, який, окрім педагогічної роботи, систематично друкувався у районних і обласних газетах та журналах як автор статей на профорієнтаційну тему. Крім того, грав на різних інструментах, гарно малював та брав участь у драматичних постановках шкільного та сільського художнього аматорства.
Закінчивши Підгорбську початкову школу на відмінно, Маріанка продовжила навчання у Великолазівській середній школі, де розвивала свої літературні здібності й проявляла їх у написанні класних та домашніх творів і заміток, а також поетичних етюдів, які друкувались у шкільних стінгазетах, а також на шпальтах районної газети “Вогні комунізму”. Дівчинка завжди дуже любила читати. Окрім програмних шкільних творів, вона захоплювалася детективами та фантастикою.
У 1972 році, закінчивши середню школу, вступила на філологічний факультет Ужгородського державного університету. Паралельно відвідувала літературну студію ім. Юрія Гойди при газеті “Молодь Закарпаття”, якою керував нині покійний Василь Басараб. Час від часу публікувала свою поезію у цій же газеті та студентській стіннівці. У 1975 році вийшла заміж за Анатолія Салая, на той час студента історичного факультету УжДУ. Через рік у них народився син Євген, а ще через вісім – донька Ольга. А поезія писалась постійно: то частіше, то рідше. І закарбовувала всі важливі для авторки події життя. Вона допомагала молодій жінці осмислювати і відтворювати своє буття, самовиражатись.
З 1978 по 1989 рр. Маріанна Йосипівна працювала старшим бібліотекарем відділу єдиного книгозберігання та МБА Центральної бібліотечної системи міста Ужгород. Багато читала художньої та публі- цистичної літератури, знайомилася з кращими зразками вітчизняної та зарубіжної літератури. А ще з людьми, такими різними і такими цікавими… З 1989 по 2010 рр. Маріанна Салай-Пак працювала вчителем української мови та літератури 5–11 класів Великолазівської ЗОШ І–ІІІ ст., а з 2004 р. – ще й керівником літературного гуртка “Первоцвіт” при районному Центрі дитячої творчості у Великих Лазах.
Своїми творами Маріанна Йосипівна намагається прищепити молодому поколінню гордість за власну країну, любов до рідної природи, отчого дому. 2002 рік ознаменувався для М. Салай-Пак та її родини виходом першої двомовної поетичної збірки “Листок на ветру” (Ужгород, “Карпати”), в якій презентовано кращі твори поетеси, написані нею упродовж майже двадцяти років. Ця збірка розкриває багатогранність жіночої душі, її сильні та слабкі сторони. У 2005 р. з’являється наступна поетично-пісенна збірка “У чарах білого дощу” (Ужгород, “Джерело”). Вона продовжує тематику попередньої збірки і вміщує багато пісенних текстів. 2006 р. – пісенна збірка для дітей та юнацтва “А я ясочка-закарпаточка” (Ужгород, “Видавництво О. Гаркуші”). Вона вмішує 20 пісень. У цьому ж році авторка випустила ще одну пісенну збірку для дорослих під назвою “Ностальгія” разом з композиторкою Г. Атрощенко у тому ж видавництві.
Початок 2010 року ознаменувався виходом наступної поетичної збірки М. Салай-Пак “Щастя земного нитка тонка” (Ужгород, “Ґражда”). Крім творів інтимної тематики, вона вміщує поезії пейзажної та громадянської, а також розділ пісенних текстів. З 2009 року Маріанна Йосипівна – керівник дитячого районного осередку Малої академії літератури і журналістики (МАЛіЖ), а з 2011 року – член Всеукраїнського об’єднання письменників Бойківщини.
Як керівник літературного гуртка “Первоцвіт” уклала і випустила сім збірок дитячих творів. У творчому доробки поетеси-піснярки М. Салай-Пак понад 150 пісень, третина з яких – дитячі. Наразі вона готує до друку чергову збірку пісень для дітей різної вікової категорії “Весняний рай”, яка нараховує 30 текстів з нотами. Музику до пісень поетеси написали такі відомі композитори та аранжувальники, як М. Попенко, П. Матій, О. Ухач, Тетяна та Сергій Раховські, В. Сентипал, В. Повханич, А. Авраменко, Г. Атрощенко, М. Герц. Пісні М. Салай-Пак звучать у виконанні Петра Матія, Олександра Садварія, Оксани Славної, Тетяни та Сергія Раховських, Віри Сентипал, Ірини Білець, Миколи Годованого, Іванни Свиди, Олександра Дулішковича та ін. Дитячі пісні з успіхом презентують Сільвія Росоха (лауреат конкурсу “Крок до зірок” (м. Київ) за виконання пісні “Ясочка-закарпаточка”); Даніела Якобчук – дворазова фіналістка відбору на Євробачення (з піснею “Жар-птиця юності”), Мар’яна Окс, Розалія Фленько, Даніела Горват, Таїсія Гаджибекова (солістка зразкового аматорського ансамблю “Краплина вічності” (керівник Т. Раховська) та ін. А дитяча пісенька “Катруся і дзеркальце” (музика М. Герца) стала в 2011 році дипломантом дитячого конкурсу журналу “Музичний керівник” “Подаруй дітям пісню” і ввійшла до двадцятки кращих з-поміж двохсот дитячих пісень.
У червні 2011 року вийшла у світ збірка пісень “Золотопад”, яка вміщує 26 пісень для дорослих та дітей на музику мукачівського композитора Михайла Герца. Чимало її пісень виконують на концертах як в Україні, так і за її межами. Вона провела два творчі вечори, на яких презентувала свої поетичні та пісенні здобутки. Часто виступає зі своїми віршами у школах міста і району. Такі зустрічі виховують молодь і дітей у дусі національних традицій, зберігають та примножують духовні та культурні цінності українського народу. Як керівник МАЛіЖу щорічно готує обдарованих дітей до міжнародного мистецького фестивалю “Рекітське сузір’я”, на якому вони посідають призові місця, а сама Маріанна Йосипівна часто задіяна у журі фестивалю в номінації “Поезія”. Вона має велике задоволення від роботи з обдарованими дітьми і творчими людьми взагалі.
2013 року в ужгородському видавництві «Іва» побачила світ збірка «У долонях вічності», а 2017 року – поетично-прозова «В одежі слова» («Видавництво Олександри Гаркуші»).
У 2019 році читачі отримали десяту поетичну збірку поетеси “На тлі осіннього причастя…” Чимало віршів із неї сприймаються як інформаційно-емоційні згустки максимальної концентрації, де кожне слово справді несе граничне навантаження. Відчувається, що деякі твори були написані в рідкісні хвилини душевного розчулення, здатності співпереживати й особливої внутрішньої налаштованості, яка спадає тільки з небес і сходить на художника слова чистим осяянням. Тому й пройняті поезії незнищенною вірою і неминучістю торжества справедливості, добра і щастя.
Сенс свого життя Маріанна Салай-Пак убачає у самовдосконаленні і як людини, і як поетеси. Обожнює хорошу музику, гарну літературу і танці. Радіє спілкуванню з цікавими людьми, від яких є чому повчитися. Не терпить грубості, вульгарності, авторитаризму і заздрості. Любить активне життя, правду і красу.
Іван ХЛАНТА,
провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР,
заслужений діяч мистецтв України
