Обласний фестиваль «Коляди в Старому селі»

Проводиться з 2011 року в січні на території Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Передісторія фестивалю сягає у 1989 рік, коли вперше відбувся огляд колядок та вертепів. Починання закарпатців було підтримано і в сусідніх областях України. У січні 1992 року у м.Чернівці пройшов регіональний фестиваль колядницьких колективів західних областей Україні, де виступили й закарпатці й були визнані найкращими. Декілька років поспіль такі огляди проводилися одночасно у містах Ужгород та Мукачево.
Мета фестивалю – збереження та популяризація колядок та вертепних дійств, що здавна побутують і поширені в багатьох районах області.

У програмі фестивалю святкове богослужіння у Шелестівській церкві Святого Архангела Михаїла, виставка-продаж творів народних умільців Закарпаття, виконання оригінальних колядок та вертепних дійств, що представляють багатонаціональну культуру нашого краю. У змаганні беруть участь колективи різних релігійних конфесій та національних меншин Закарпаття.
Вертеп (бетлегем) – театралізоване дійство, в основу якого покладено Євангельське оповідання про народження Ісуса Христа, стало однією з найкращих оздоб Різдва, традицією, яку зберігаємо вже понад чотири століття. Перший вертеп – це нерухомий італійський театр «презепіо» (1223), приводом до постановки якого став переказ, згідно якого ясла, про які сказано в Євангелії, були перевезені до Риму, заключені у срібний ковчег і сховані у підземній галереї одного з римських храмів. Щороку на Різдво їх виставляли перед віруючими для огляду. Пізніше історія появи Спасителя знайшла продовження в одному з різновидів французького середньовічного театру ляльок – «креш», а згодом і у Польській «шопці» (XVІ–XVІІ ст.), яка зародилася, як частина церковного богослужіння (у XVІ ст. постав звичай під час різдвяних свят виставляти у церквах ясла з дерев’яними фігурками, що зображували персонажів євангельської розповіді про народження Ісуса). Вистави шопки розігрувалися у двоярусній шухляді; діяли стрижневі ляльки «на потиках» (паличках), яких лялькарі пересували за допомогою прикріпленого знизу дроту по щілинах підлоги шухляди. Різдвяні вистави спочатку носили релігійно-містерійний характер, але згодом до них були введені побутові й сатиричні сценки, а самі статичні вертепи переходять до рук виконавців, які й починають ходити з ними по домівках і колядувати.
Звичай колядувати на Різдво із обрядовою зіркою і козою, переодяганням та використанням масок коріниться у культурі Київської Русі, хоча практика театралізованого відтворення біблійних сюжетів під час церковної служби (літургійна драма) стає поширеною в добу Середньовіччя.

Залишити відповідь

Close Menu