Обряд «Міра» з давніх давен побутує серед жителів гірських регіонів Закарпаття. Її традиції мають економічну й культурну складову, сприймаються як свято. «Міра» вносить лад у господарський уклад, допомагає зберігати національну ідентичність місцевого населення.
Це свято знаменує момент, коли вівці вперше залишають господарські обійстя і їх виганяють на високогірні пасовища.
Одним із найважливіших елементів обряду є перше здоювання овець. У цей день відбувається замір надоїв молока і визначається так звана «міра» – одиниця обліку, яка фіксує частку сиру, належну власнику кожної вівці по завершенні сезону. Це своєрідний усний контракт між вівчарем і власниками худоби, що ґрунтується на чесності, відповідальності й взаємній повазі.
Обряд супроводжується молитвами, освяченням овець та частуванням. Також у цей день вівчарів благословляють на добрий сезон, бо їхня праця важка, відповідальна й надзвичайно цінна для громади.
Ареал розповсюдження: Гуцульщина – історико-етнографічна територія України, що займає Рахівський район Закарпатської області, а також частину Івано-Франківської та Чернівецької областей.
Сучасний стан: елемент активно побутує. У 2024 році внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
