Шовдар – це вуджений методом холодного копчення та витриманий кілька місяців окіст зі свині. Традиційно на шовдар йшов окіст від породи свині мангалиці. Більше цінується шовдар із заднього окіста. Шовдар можна вживати одразу після закінчення процесу копчення та витримки (в’ялення). Його можна також варити та вживати у холодному вигляді, що є його особливістю у порівнянні із своєрідними аналогами – прошуто чи хамоном.
Раніше цей продукт мав насамперед обрядовий характер, оскільки процес копчення та в’ялення відбувалося в період зимових календарних свят та період Великого посту перед Великоднем. Вперше шовдар готували саме на Великдень. Він слугував символом достатку родини і мусів бути в пасхальному кошику на освяченні біля церкви. Шовдар перед святом відварювали у воді, а потім споживали тонко нарізаним на шматки. А сам відвар використовували для приготування дзями – традиційного супу, який готують на великі свята
Ареал розповсюдження: територія Закарпатської області.
Сучасний стан: елемент активно побутує, проте наразі існують такі загрози побутуванню елементу:
– скорочена популяція мангалиць;
– поступове зменшення місцевим населенням споживання традиційного шовдаря внаслідок його витіснення продуктами, що виготовлені промисловим способом із застосуванням консервантів та штучних підсилювачів-імітаторів копченого смаку.
