Селище Середнє, що на Ужгородщині, заслужено може гордитися народним аматорським вокальним ансамблем «РУМÉНОК». За понад десять років колектив завоював авторитет, відомий глядачам і на Закарпатті, й за кордоном, а його виконавську майстерність високо оцінюють фахівці… Колектив, яким від початку його створення по сьогодні керує Ольга БОБАК, продовжує мистецькі традиції селища виноградарів і виноробів. Про нього – наша розповідь.
Без комфорту, та з завзяттям
Ольга Михайлівна, з якою зустрілися у її рідному Середньому, провела мене до кімнати, у якій займається «Румéнок», – сходами на другий поверх селищного будинку культури. Про змістовне життя цього культурного осередку, який пам’ятає виступи у ньому славетного колись хору «Виноградар» (зривав аплодисменти й на столичній сцені), не нагадує майже ніщо. Заяложена, з дірками у залі для занять хореографією, підлога. Холод і порох у приміщеннях. Це лише кілька штрихів нинішнього портрету осередку культури.
До слова, будинок культури зручностями не багатий – ні води, ні туалету… У кімнаті, яку віддано у розпорядження ансамблю «Румéнок», немає навіть вікон. Але з першого ж погляду видно: в ній пульсує життя. На стінах – десятки відзнак, отриманих колективом за 11 років його діяльності, а також роздруковані цитати з пісень, що входять до репертуару. «Я бережу нашу історію, намагаюся кожен етап зафіксувати», – зауважила Ольга Михайлівна. Вона може прокоментувати всі дипломи, грамоти, світлини.
«Майбутнє треба планувати»
Керівниця колективу, що нині репрезентує Середнє на багатьох мистецьких заходах, згадала, що ідею створення вокального ансамблю висловив колишній голова селищної ради Емеріх Крицкій. І розпочалися репетиції…
Перший концерт відбувся 19 квітня 2015-го з назвою, що говорить сама за себе – «Майбутнє треба планувати». Відтоді Ольга Михайлівна незмінно очолює «Румéнок», за виключенням періоду, коли перебувала в декретній відпустці. Зокрема, в 2014–2015 роках ансамблем керувала випускниця Ужгородського державного музичного училища ім. Д.Є. Задора Діана Павловська.
Окремої розповіді заслуговує те, як добирали назву новоствореного колективу. Пропонувалися різні варіанти, але Ользі Михайлівні хотілося знайти назву унікальну – ту, яка б вказувала на місце походження колективу. Аж через кілька місяців зупинилися на сьогоднішній. «Румéнок» – місцева назва маленької квітки, розповсюдженої в Середньому (вважається лікарською).
На п’ятиріччя – звання «народний аматорський колектив»
«На п’яту річницю ми влаштували величезний концерт, – пригадує Ольга Михайлівна. – Понад дві години виконували складні й різноманітні твори, і після цього тодішня керівниця відділу культури Ужгородської райдержадміністрації Марія Котляр зауважила: «Ваш колектив уже час подавати на присвоєння звання «народний». І через два місяці ми вже виступали перед атестаційною комісією на чолі з заступником директора КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР, заслуженим працівником культури України Василем Барановським. Висновок комісії: «Присвоїти «Румéнку» звання «народний аматорський колектив».
Двічі на тиждень, у вівторок і суботу, учасниці приходять на репетиції. Хоч би там що відбувалося довкола, по дві вечірні години віддають її величності пісні.
Репетиції відбуваються в кімнаті селищного будинку культури, що, як уже йшлося, зовсім не пристосована до занять. На випадок, якщо немає світла, запаслися ліхтариками. «Кожна учасниця має свою папку з нотами, більшість із яких я розписую сама. До слова, майже усі учасники у нас знають музичну грамоту, – зауважує Ольга Михайлівна. – Так від самого початку».
Ювілейний концерт – на піку творчості
Ювілейним для народного аматорського вокального ансамблю «Румéнок» став 2023 рік. Двогодинним святковим концертом, що відбувся 1 липня, колектив відзначив 10-річчя від дня створення. На цю подію була запрошена директорка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР, заслужена працівниця культури України Ганна Дрогальчук. Вона нагородила «Румéнок» грамотою за збереження та популяризацію вокального мистецтва Закарпаття. Всі присутні на ювілейному концерті відзначили багатогранну палітру репертуару колективу, а також його творче зростання.
Тоді ж, на 10-річчя ансамблю уперше був виконаний гімн колективу, слова і музику до якого написала Ольга Бобак.
2023-й запам’ятався неабиякою активністю «Румéнка»: виступав на фестивалях, конкурсах, сценічних майданчиках, у храмах на релігійних святах у Середнянській громаді, в Ужгороді й в інших містах та селах області. У цьому ж році «Румéнок» був нагороджений дипломом за участь у Відкритому фестивалі-конкурсі стрілецької пісні «Красне поле» та виступив на гала-концерті в місті Хуст.
На запрошення ужгородського жіночого товариства словацьких жінок «Довіра» ансамбль узяв участь у акції «Fasengi».У приміщенні словацького консульства представив фольклор цієї національної спільноти.
Зміни трапляються, та незмінним є прагнення високої майстерності
Тоді ж, на 10-му році існування в складі «Румéнка» відбулися досить значні зміни. З різних причин його залишили Юлія Динчик, Мар’яна Щелканова, Даніела Югас і Людмила Беспалова. Звільнені місця не залишилися незаповненими: прийшли Світлана Ерделі-Сембер, Ганна Югас (мама Даніели Югас). До слова, дещо раніше, у 2022-му до колективу влилася Олександра Басараб. На сьогодні разом із керівницею і концертмейстером Тарасом Кардашинцем до нього входять 10 осіб. Поряд з уже згаданими, це й Віра Кардашинець, Олександра Надь, Каміла Сембер, Марина Бурин, Лідія Романко та Людмила Шанська.
Найдосвідченішою є мама керівниці «Румéнка» Олена Василівна, якій пішов 79-й, а наймолодшою – 19-річна Олександра Басараб. Більшість жінок – із Середнього, лише Тарас Кардашинець – із Худльова, дружина якого Віра – з Чопа. Тарас викладає у Гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі Мукачівського державного університету. Разом із дружиною живуть у місті над Латорицею.
«Ансамбль завжди був і залишається однією дружною родиною, бо його учасниць об’єднує любов до пісні, народного мелосу. Співати – це наша душевна потреба, – щиро зізнається Ольга Бобак.
Співають не лише народні пісні
У репертуарі, насамперед, закарпатські народні пісні українською та словацькою мовами. (Не зайве нагадати, що в Середньому з давніх-давен живе чимало словаків). Поряд із цим, виконують і твори закарпатських авторів та обробки народних пісень здійснені Дезидерієм Задором, Михайлом Кречком, Федором Турянином, Іваном Керецманом, Михайлом Керцманом, Петром Матієм, Володимиром Волонтиром, Ігорем Біликом.
Співають і авторські пісні, написані Ольгою Михайлівно. А також пісні, створені Ольгою Михайлівною на слова закарпатських поетів. «Намагаюся знайти і виконати ті твори, які не співає ніхто», – додає співрозмовниця.
Поряд із цим керівниця колективу захоплюється виготовленням народно-сценічних костюмів: протягом 13 років створює їх для ансамблів «Румéнок» і «Гаклірка».
На відзначення чергової річниці Карпатської України, що відбудеться найближчого березня на Красному полі поблизу Хуста, її колектив готує твір Андрія Червеняка. Триває робота над в’язанкою народних пісень Іоанна Бокшая.
Сім’я «горіла» мистецтвом
У Ольги Михайлівни, яка народилася і виросла в Середньому, є неабиякий бекґраунд у музичному мистецтві. Змалку була вокальною солісткою й танцівницею в народному аматорському вокально-хореографічному ансамблі «Словенка» Середнянської школи мистецтв, народному аматорському хорі «Виноградар» місцевого будинку культури.
У сім’ї, в якій виростала, музика була на одному з перших місць. Тато на слух грав на баяні й гарно співав, мама була солісткою хору «Виноградар». Разом із Державний заслуженим Закарпатським народним хором «Виноградар» виступав навіть на концертах у Києві. Як уже згадувалося, мама тепер співає у колективі, яким керує донька.
Попри все це, Ольга Михайлівна першою серед її великої середнянської рідні обрала музичне мистецтво своєю професією.
«Моя мама є корінною жителькою Середнього, – розповідала про себе керівниця «Румéнка». – Дідусь, словацький русин, був друтарем, тобто лагодив домашнє металеве приладдя. Познайомився з моєю бабусею, прийшовши якось до Середнього з роботою, та й залишився тут. А от батько Михайло Наконечний із Хмельниччини. У нього польське коріння. Чоловік мій, так само як і дідусь, має словацьке коріння».
Усі троє дітей Ольги Михайлівни навчалися або навчаються в школі мистецтв. Донька Владислава навіть на двох відділах – хореографічному й образотворчого мистецтва. Всі роки танцювала в дитячому ансамблі «Гаклірка», яким керувала її мама. Зараз є студенткою Ужгородського коледжу мистецтв ім. Адальберта Ерделі. Старший син Сашко у Середнянській школі мистецтв опановував акордеон, молодший Арсеній нині навчається грі на скрипці.
У самої ж Ольги Михайлівни в дитячі роки були хореографічний і театральний гуртки, що діяли при будинку культури. Музичну школу закінчила по класу фортепіано і сопілки.
Потім – роки навчання в Ужгородському державному музичному училище імені Д.Є. Задора та Мукачівському гуманітарно-педагогічному інституті. І саме в той, мукачівський період, долучилася до колективного співу в хорі, який нині має назву Єпархіальний хор імені Ф. Небесного. Набутий досвід став у нагоді в рідному Середньому: протягом трьох років керувала церковним хором церкви Успіння Пресвятої Богородиці.
Ще студенткою, навчаючись на стаціонарі мукачівського вишу, Ольга Бобак стала викладати в Середнянській дитячій школі мистецтв; потім – викладач і концертмейстер у КЗ «Хореографічна школа «Джерельце Карпат» Середнянської селищної ради.
Хореографію ж опановувала на відповідному відділенні Ужгородського училища культури. І кілька напрямів у діяльності Ольги Михайлівни – спів, танець й інструментальна гра – роками існували поряд. Бо з 2018-го по 2023-й рік вона очолювала дитячий танцювальний ансамбль «Гаклірка». (Не маючи жодної підтримки з боку селищної ради, він перестав існувати).
«Румéнок» – у колі волонтерів
Від самого початку російсько-української війни «Румéнок» бере участь у акціях, спрямованих на підтримку Збройних Сил України. Виступає і окремо, і доєднується до спільних концертів. Серед них благодійний «Колядницький батальйон», концертні програми в торговому центрі «Дастор», виступи на благодійних ярмарках…
Аматори вокального співу щиро відгукуються на запрошення «Руху закарпатських військових», «Волелюбних», інших громадських організацій волонтерів. Один із чергових концертів на підтримку ЗСУ – у програмі «Колядницький батальйон». Тоді у торговельному центрі «Дастор» слухачі задонатили у скриньку народного аматорського вокального ансамблю «Румéнка» 5700 гривень. Вони пішли на комплектуючі для дронів. «Рухаємося далі! Чекаємо та наближаємо перемогу разом!», – такими словами керівниця колективу Ольга Бобак подякувала добродійникам.
І ансамбль, і школа мистецтв
Народний аматорський вокальний ансамбль «Румéнок» готовий радувати глядачів, де б не проживали – у рідному селищі, в районному чи обласному центрі, за кордоном… Нещодавня зустріч із ним сталася на IV Благодійному відкритому фестивалі колядок і щедрівок «Бетлегемська зірка» у селі Сторожниця. Колектив брав участь і у всіх минулих фестивалях, що проходили в Холмківській громаді на Ужгородщині.
Керування ансамблем Ольга Бобак поєднує з роботою викладача вокально-хорового відділу КЗ «Школа мистецтв Середнянської селищної ради». До речі, водієм ансамблю, забезпечуючи його участь у культурно-мистецьких акціях, виступає зазвичай чоловік Ольги Михайлівни.
Про відзнаки, яких є немало. Для прикладу візьмемо дві з них, отримані в 2024 році. Це диплом лауреата ІІ ступеня на ІІ Всеукраїнському двотуровому конкурсі хорового мистецтва імені Михайла Кречка, диплом Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні «Красне поле».
Рідному селищу, його жителям, як і всім, хто слухає й насолоджується виступами «Румéнка», а також своїм учням у школі, Ольга Михайлівна віддає всю себе. Вважає, що творчі люди мають бути новаторами, йти за своїм покликанням, виконувати свою життєву місію, бо саме це дає можливість удосконалюватися і рухатися уперед!»
Василь БЕДЗІР
Фото з архіву «Румéнка»
