21 травня – Всесвітній день вишѝванки. Для нас, працівників Центру культури, вишиванка – не просто зручний та екологічно чистий одяг, а насамперед оберіг, елемент дипломатії та усвідомлення того, що ми українці.
Вишиванка – чи не найбільша народна цінність українців, яка дісталась нам у спадщину від наших предків. Недарма текст відомої української пісні, якою оспівана любов до вишиванки, починається словами: “Мені сорочку мама вишивала, неначе долю хрестиком вела…”
Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне. Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як оберігали їх власників від зла. У вишиванках наші пращури різними кольорами та візерунками вчились зашифровувати добру долю, щастя, радість, любов, багатство…
Власники вишиваних сорочок нині рідко задумуються про зміст того, що вишите на них. І тільки дослідники можуть справді розтлумачити зміст вишиванок, тим паче, якщо мова про старовинні сорочки.
У кожній місцевості побутували свої орнаменти та колористика вишиванок. Тепер ці особливості перестають бути ідентифікатором того чи іншого регіону. Також сучасні вишиванки відрізняються від старовинних не лише змістом, а й формою – покроєм.
Нині ставлення до вишитого одягу в кожного українця різне. Звичайно, не всі розуміють істинне значення вишиванки. Одні одягають вишиваний одяг, бо це оберіг та певний символ патріотизму, інші – тому, що це мода, тренд. Однак не треба плутати моду (яка, як усяка мода, дочасна і поверхова) з мистецтвом вишивання як складником народної культури.
Всесвітній день вишѝванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив’язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.
Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР
