Блог

У творчій практиці неодноразово доведено, що талановита людина – багатогранна. Яскравим прикладом є творча діяльність Михайла Беленя з його неабиякими досягненнями в різних напрямках. Він досить інтенсивно проявив себе як скульптор, графік, живописець, медальєр, дизайнер, музейник, поет, педагог, історик, журналіст, етнограф, мистецтвознавець, бо усвідомлює свою національну місію духовного відродження України. Він як людина-майстер, людина-творець постійно шукає і знаходить, возвеличує й утверджує свій естетичний, творчий ідеал. Кожний його мистецький витвір  – це частина серця, частина душі й натхненна праця.

Михайло Белень народився 19 травня 1951 року в селі Лісковець Міжгірського району на Закарпатті в багатодітній сім’ї (десятеро дітей, Михайло – дев’ятий). Господня милостива рука щедро нагородила Михайла Беленя талантом з усіма людськими цнотами. Карпатська природа, річки, поля, ліси, пташині співи, трави, квіти формували сприйняття світу майбутнім митцем, наділили його вільнодумством, гострим спостережливим розумом, обдаруванням аналітика, виваженою раціональністю.

Його стрімке професійне зростання почалося з Ужгородського училища прикладного мистецтва (1966–1971) – нині Коледж мистецтва ім. А. Ерделі»,  факультету монументальної скульптури Київського державного художнього інституту (1977–1983) – нині  Національна академія образотворчих мистецтв і архітектури, де поглиблювався інтелект художника. А вчителями були непересічні творчі особистості – В. Бородай, В. Борисенко, І. Макогон, В. Швецов, які у душі спраглого до знань студента засівали зерна бажання до самостійного творення. І вони буйно проросли у його майбутніх роботах. Формуючи своє мистецьке світобачення, він мав перед собою високі орієнтири, які обирав згідно з особистою емоційною вдачею. Академік Академії мистецтв України Василь Бородай у статті «Талант, який народили піднебесні Карпати» пише: «Будучи старостою курсу всі шість років, а відтак аспірантом академічних майстерень, Михайло наполегливо працював і переконливо стверджувався, виправдавши мої сподівання. Тож нині мені не соромно сказати вголос: Белень пройшов усі вимоги студій академічної школи й відбувся як високий професіонал».

Михайло Белень з’явився яскравою зіркою на мистецькому горизонті України в 70-х роках ХХ ст.  Початок йому поклала створена ним галерея портретів героїв праці та трударів – передовиків Закарпаття на замовлення виконкому Закарпатської обласної ради. Для цього він намалював 52 портрети і виліпив із них 23 бюсти, серед яких відомі далеко за межами України – Ганна Ладані, Юрій Пітра, Іван Чуса, Василь Шорбан, Антон Біров та ін. Над ними працював протягом 1975–1979 рр.

Повернувшись з Києва до Ужгорода, працює головним художником Закарпатського художньо-виробничого комбінату (1984–1987). Був членом Ради мистецтв України (відповідальним за скульптуру), членом правління та головою секції скульптури Закарпатського об’єднання Спілки художників України. Надзвичайна наполегливість й упертість, величезний потяг до мистецтва спонукали його закінчити аспірантуру Академії мистецтв СРСР (1986–1989) та аспірантуру при кафедрі філософії Ужгородського національного університету (1997–2000).

Академік Микола Мушинка писав: «Михайло Белень належить до найпродуктивніших скульпторів Закарпаття. У скульптурі він дотримується реалістичного академізму. Слушно відзначає професор М. Мушинка, що, як і Мікеланджело, він у кожну скульптуру вдихає життя, оживлює її, зосереджується на деталях, а часто доповнює додатковими сюжетами, надаючи скульптурам динаміки».

Любов до своєї праці дає йому такий потужний енергетичний поштовх до творчості, що може працювати з ранку до ночі, не відчуваючи втоми. Він постійно радіє від того, що робить, звідси така наснаженість його творінь погідним і добрим настроєм, радісним замилуванням усім, що його оточує. Його життєвим кредо є латинський вислів: «Nulla dies sine linea» – жодного дня без лінії.

Він автор 17 пам’ятників. Перший – бронзове погруддя народного коломийкаря Ілька Гурдзана відкрив у рідному селі Лісковець (1979). Наступний бронзовий пам’ятник (1987) присвятив пілотам Другої світової війни, які загинули на Дуклянському перевалі в боях за визволення Чехословаччини в 1944–1945 роках. Потім з’явилася ціла серія витворів, зокрема, пілоту-винищувачу Захару Мозговому в Тересві на Тячівщині (1988), офіцеру-свободівцю Степану Вайді в Тячеві (1990), Міхаю Мункачі у місті Мукачево (1994), Олександрові Духновичу в місті Ужгород (1997), письменникам Василеві Ґренджі-Донському в Міжгір’ї (2000), Іванові Ольбрахту в Колочаві (2001), політичному діячеві та коменданту Карпатської Січі Дмитрові Климпушу в селищі Ясіня (1997), листоноші Федору Фекеті в Перечині (2003), жертвам політичних репресій в Ужгороді (2008), історику Юрію Гуці-Венеліну в Сваляві (2010). За його проєктом на вершині гори Говерла споруджено пам’ятний знак на честь п’ятої річниці незалежності України (1996) та ін.

Проте чи не найбільше Михайло Белень збагатив пам’ятниками місто Ужгород, передусім на місці розстрілу євреїв у Другій світовій війні (1994), поету-будителю Олександрові Духновичу (1997), єпископу Теодорові Ромжі (1995) та ін. У Мукачеві відкрито пам’ятники художнику Міхаю Мункачі (1994), Олександрові Духновичу (2007), поетові Шандору Петефі та воїнам-афганцям (2008).

Варто наголосити, що Україна, яка тільки йде до творення пам’ятників своїм видатним співвітчизникам-героям, у монументальному мистецтві М. Беленя, як бачимо, вже чимало одержала. Це пам’ятники, що так необхідні нам, особливо молоді, пам’ятники для людей, яких багато десятиліть у часи тоталітарного комуністичного режиму підступно обманювали, замовчуючи нашу історію.

У містах і селах Закарпаття створив серію меморіальних таблиць (понад 54) найвидатнішим діячам історії і культури тисячолітньої доби творення Карпатського краю, зокрема князю Федорові Корятовичу, єпископам Андрію Бачинському та Теодорові Ромжі, історикам Іванові Дулішковичу та Анатолію Годинці, закарпатцям, які прославили науку в Росії – Іванові Орлаю та Петрові Лодію, етнографу та перекладачеві Юрію Жатковичу, актору Миколі Садовському, Президентові Карпатської України Августинові  Волошину, художникам Йосипові Бокшаю, Адальбертові Ерделі, Федорові  Манайлу, Гаврилові Глюку, Золтанові Шолтесу, чеському письменникові Іванові Ольбрахту, угорському композиторові Ференцу Лісту і скрипалеві Шандору Плотені та іншим відомим особистостям.

У Сваляві на фасаді міської ради міститься галерея меморіальних дощок, створених М. Беленем і  присвячених видатним діячам історії, науки і культури – уродженцям Свалявщини, як єпископ Григорій Таркович, академік славістичної науки Юрій Гуца-Венелін, священник, поет, драматург, просвітитель Олександр Духнович, священник, поет, прозаїк Іван Сільвай, священник, поет Олександр Митрак, правник, економіст, письменник, видавець Григорій Жаткович, священник, етнограф, перекладач Юрій Калман-Жаткович, громадсько-культурний і політичний діяч Євген Фенцик, лікар, композитор Мирослав Чайковський, педагог, поет Андрій Карабелеш, письменник, теоретик, філософ, публіцист, депутат парламенту, комісар Адольф Добрянський (Сачуров).

Щоб увіковічити пам’ять знаного письменника, журналіста, уродженця  селища Великий Березний Федора Зубанича з ініціативи  Михайла Беленя на стіні місцевої гімназії встановлено меморіальну дошку.

Митець має вагомі здобутки у живописі та графіці. Обирався членом правління Закарпатської організації Спілки художників України. Був організатором зі створення секції скульптури, а згодом її головою при Закарпатській організацій Національної спілки художників України. Лауреат республіканської премії ім. М. Островського (1989) та обласної ім. Д. Вакарова (1989).

Автор понад 500 медалей, багато з яких поповнили музеї України, Ермітаж, Третьяковську галерею, Санкт-Петербурзький монетний двір Російської Федерації, а також папську галерею Іоана Павла ІІ (Ватикан) та нумізматичні колекції багатьох країн світу. Без сумніву, М. Белень віднайшов себе, своє уподобання і, як дуже енергійний і наполегливий з невичерпною фантазією, дивує нас новими оригінальними творами. Незважаючи на їхню велику кількість, не виникає відчуття одноманітності: кожна робота змушує зупинитися і насолоджуватися вишуканістю композиції; гармонією задуму, уважно придивлятися до своєрідного авторського стилю. У пошуках, експериментах народжуються виважені, продумані, цілісні й лаконічні композиції, в яких немає нічого зайвого, другорядного, до яких не хочеться нічого додати. На мистецькій ниві сягнув надзвичайного зажинку. Зі зворушливою синівською любов’ю виконує свою роботу. Тому як справжній майстер постає передусім з найсуворішою вимогливістю до себе. А майстерність, зрозуміла річ, не приходить одразу. Вона – наслідок наполегливої праці, досвіду. Своїми творіннями автор намагається донести до сьогоднішнього й наступних поколінь образи духовних світочів України, які стають енергетичними центрами для плекання високого духу нації.

Написав десятки наукових праць. Автор графічних композицій (етнографія Карпат). Створив серію фігурних, портретних графічних творів, присвячених князям і гетьманам з історії Руси-України. Виконав понад сто філософських композицій (графіка) «Людина – світ душі – Всесвіт» (2006).

Учасник обласних, республіканських, всесоюзних, міжнародних та всесвітніх художніх виставок. Михайло Белень – активний і цілеспрямований колекціонер народного антикваріату, планує відкрити музей на основі свого зібрання. Усе, зроблене невтомним трудівником на мистецькій ниві, позначене аурою гідності та краси.

Захистив докторську дисертацію (2004). Михайло Белень – почесний професор  Ужгородської Української Богословської Академії імені святих Кирила і Мефодія (2005), Заслужений художник України (2002),  член Національної спілки художників України (1983), Національної спілки журналістів України (1996) та Національної спілки дизайнерів України (2006). Нагороджений грамотою Угорського фонду культури (Будапешт, 2008) та нагрудним знаком Міжнародної інтелектуально-економічно-творчої ради «Віжи – 3000» (2009).

Написав і опублікував книги: «Смерековий хрест» (1995), комплект графічних листівок, присвячених Тарасові Шевченку (1997), «Карпатська Україна у портретах» (1998), «Скарби предків» (2000), «Карби віків» (2003), «Олександр Духнович» (2003). Остання книга М. Беленя є вагомим внеском у святкування 200-ліття від дня народження О. Духновича. Заслуговують на увагу слова автора: «Будитель Духнович навіки стався духовним феноменом людяності, належав і належатиме в історії нашого краю не комусь окремо чи якійсь громаді однодумців, а всьому культурно-мистецькому, багатому скарбами духовності, слов’янському світові».

Його книги викликають чимало патріотичних роздумів, зміст яких полягає в тому, що незнищенність української нації міститься в генетичній незнищенності українського духу, який протягом століть відстоює «право жити на рідній землі вільними і незалежними».

Книжки і взагалі мистецькі твори Михайла Беленя сприяють очищенню душ зачерствілих забудьків, пробудженню сумління у безбатченків, обґрунтуванню непереможності й перспективності розвитку та історичного буття нашого рідного українського народу.

26 травня 2011 року в залі Закарпатської обласної адміністрації було урочисто відкрито виставку родини митців Михайла Беленя та Магдалини Пуглик-Белень, присвячену їх 60-річчю від дня народження та 40-річчю творчої діяльності. З вітальними словами до ювілярів звернулися керівники обласної ради та обласної адміністрації, друзі та колеги. На виставці були представлені твори ювілярів різних років та різних жанрів.

Багатоманіття тем, емоційна насиченість, теплота авторського рукотворства роблять скульптури малих форм дуже людяними. Вони наділені щирістю й безпосередністю, зігріті душевною теплотою. Образний зміст, внутрішній стан своїх персонажів художник  майстерно передає характерною позою, виразом обличчя, поглядом. Взагалі він до всього ставиться не як до тимчасової примхи, а як до творчого й глибокого процесу пізнання світу, розширення власних можливостей та вияву здібностей.

Він постійно захоплюється тим високим мистецтвом і культурою, що творять духовне буття народу. Його власне світосприйняття, що шукає і знаходить у потоці буденності дещо світле і духовне, промовляє до найкращого в людині. Саме тому його твори такі гармонійні та привабливі. Кожна мистецька праця М. Беленя – це своєрідний гімн життю, його красі, рідній землі й природі, бо це шлях, що веде до людей, несе їм тепло та великий образно-емоційний заряд. Творча доля митця є яскравим прикладом втілення обдарованою і працьовитою людиною своїх життєвих переконань у мистецькі образи, над якими він працює завзято й наполегливо і старається не заради власного задоволення, а в ім’я нашої історії, національної мистецької культури.

Михайло Белень належить до небайдужих особистостей, подвижників мистецької справи, патріотів України. Його талановиті витвори стають оберегом українства і задовольняють його культурні, етичні та естетичні смаки, допомагають людині відволіктися від другорядного і сконцентрувати свої зусилля на пріоритетних напрямках духовного життя і, зрештою, культурних традицій. Його мистецький доробок буде актуальним доти, доки пам’ятатимемо себе українцями.

У роботах останніх років особливо відчувається майстерність  М. Беленя як скульптора – в умінні передати пластику форм і психологізм образів, виразність яких підсилюється віртуозним використанням можливостей фактури глини. У цілому, оглядаючи доробок митця, бачиш вправність Майстра, філігранність і чистоту його праці, непохитність руки людини, яка знає, що творить. У кожен виріб вкладає своє бачення краси, незвичне образне мислення, душу і майстерність. Перефразовуючи слова одного поета, можна сказати: своїми творами М. Белень  вростає у вічність, де не забувається ніщо. Його непогамовна творча діяльність засвідчує, як багато може зробити наділена талантом одна людина, для якої подвижницьке служіння своєму народові стало метою життя. Академік Академії мистецтв України Михайло Криволапов справедливо відзначає: «Величні монументальні пам’ятники, меморіальні дошки, філософські трактати, глибокі, розумні й щирі рядки його поезії, присвячені просвітителям, митцям і будівничому багатостраждальному народу України, є яскравою сторінкою вітчизняної культури, де високий професіоналізм поєднується з почуттям любові й патріотизму до своєї країни, до своїх співвітчизників».

Упродовж творчого життя Михайло Белень провів 12 персональних виставок. Нині – радник голови Закарпатської обласної державної адміністрації з питань культури і мистецтва.

Твори М. Беленя зберігаються в таких музеях Києва, як Національний художній музей України, Національний історичний музей України, музей сучасного мистецтва України, музей Івана Гончара, Літературний музей України, Музей Великої Вітчизняної війни 1942–1945 рр., музей-аптека на Подолі, музей Національної академії образотворчих мистецтв і архітектури;  Львівській картинній галереї, Львівському історичному музеї, Павлодарському художньому музеї, Закарпатському обласному художньому  музеї ім. Й. Бокшая, Меморіальному музеї художника Ф. Манайла (м. Ужгород), Закарпатському історичному музеї «Замок «Паланок» (м. Мукачево), Третьяковській галереї (м. Москва), Державному Ермітажі (м. Санкт-Петербург), Музеї Ватикану (м. Рим, Італія), Свидницькому музеї української культури (м. Свидник, Словаччина) та ін.

Найповніше про багатогранний творчий шлях М. Беленя розповідається у книзі «І рідна Верховина, і вся Україна, і цілий світ» (Ужгород: Карпати, 2010. – 168 с.), яку впорядкував і написав вступну статтю до неї Борис Кушнір. Про творчість майстра-патріота влучно сказав академік академії мистецтв України, професор Михайло Криволапов: «Михайло Белень – один із найяскравіших і неординарних творчих особистостей нашого часу, формування якого проходило у переломні й вікопомні роки національного відродження, повернення української творчої інтелігенції до витоків історичної пам’яті народу, до здобутків нації минулих століть».

Заслуга Михайла Беленя видатна у мистецтві, його багатогранна талановита діяльність – великий подвиг в ім’я України, вагомий внесок у вітчизняну та світову науку й культуру. Його мистецтвом захоплюватиметься не одне покоління українців. А нині ми сповнені гордості за нашого земляка-патріота, який має вольовий характер, незбориму силу духу.

Він давно ступив під сяючий промінь слави і визнання. А вміння працювати з повною віддачею в усі часи вважалося богоугодною справою, і той, хто це справно робив, у народі вважався чарівником. Тож хочеться щиро побажати Михайлові Беленю віри в свої сили, переконаності в потрібності його праці на українському полі, у тому, що на цій землі все залежить саме від нас, від нашої духовної висоти й сумлінності, працьовитості й відданості національним святощам. А на горизонті у митця чимало прекрасних задумів, які, певне, реалізовуватиме й до свого століття!

Іван ХЛАНТА,
провідний методист відділу народної творчості та аматорського мистецтва
КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР, заслужений діяч мистецтв України