Історія приготування сливового леквару має давні традиції, його готували ще на початку XIX ст., коли в регіоні стали звичними фруктові сади в селянських господарствах. Оскільки правильно зготований леквар довго не псується, його вживали упродовж усього календарного року.
Леквар мав велике значення у повсякденному житті селян. З одного боку він був важливим доповненням харчування, бо сливи росли в кожному дворі і мали велику популярність у кулінарії. Леквар використовували в якості окремого продукту, десерту, смаколиків, додатків до інших страв. З іншого боку варіння леквару виконувало соціальну функцію, об’єднуючи родину чи сільську вулицю, адже його приготуванням займалися цілі родини, а діти отримували навички колективної праці та відповідальності.
Ареал розповсюдження: Закарпатська область, Берегівський район, село Бене, село Геча, село Ботар, інші населені пункти, в тому числі в гірських районах Закарпаття, де розповсюджений морозостійкий сорт слив бистриці.
Сучасний стан: елемент активно побутує в с. Ботар Пийтерфолвівської сільської громади Берегівського району працює музей леквару, в котрому всі бажаючі можуть не тільки скуштувати традиційний сливовий леквар, а й придбати.
