Днями на запрошення голови Великобичківської територіальної громади Олега Бурси провідний методист відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради Микола Мовнар провів майстер-клас із народної хореографії Закарпаття для учасників танцювальної групи народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» Великобичківської селищної ради.
Під час майстер-класу було здійснено постановку народних танців Закарпаття – «Карічка» та «Трибушанка». Також учасники отримали багато нової інформації та теоретичних знань. Свої уміння та навички змогли перевірити практично.
Першим для постановки Микола Васильович обрав дівочий народний танець Закарпаття «Карічка», який побутує на всій території Приужанської долини – Великоберезнянський, Перечинський та Ужгородський райони. Назва танцю походить від слова «карічка», що у перекладі зі словацької мови означає «коло».
Нині на Закарпатті «Карічка» відома у постановці Івана Поповича, Василя Барзака, народних артистів України Клари Балог та Михайла Суслікова, Василя Пішти, Василя Піпаша, Миколи Мовнара, заслуженого працівника культури України Михайла Шютіва.
У побудові танцю основним малюнком є коло, що розпадається на менші та ще менші. Для переходів з кола в коло використовуються різні малюнки, тому в «Карічці» зустрічаються півкола та лінії. Характерним у танці є кружляння парами, трійками, четвірками, колами тощо.
Рухи танцю найближчі до хореографічної лексики словацького танцю. Однак дрібушки і вистукування, які присутні у танці, додають йому особливого закарпатського колориту.
Після короткого пояснення були напружені заняття, на яких вивчали та шліфували танцювальні рухи, комбінації та етюди закарпатських народних танців. У результаті танець «Карічка» було повністю вивчено.
Наступного дня завершили «Карічку» та приступили до опанування танцю «Трибушанка», але за браком часу зробили лише заготовки. До слова, історія його створення не менш цікава.
Микола Васильович наголосив, що він один із тих, хто танцював «Трибушанку» наприкінці 60-х років минулого століття у складі підготовчої групи народного самодіяльного ансамблю пісні і танцю «Лісоруб».
Постановку «Трибушанки» здійснив відомий балетмейстер, заслужений працівник культури України Йосип Волощук (06.01.1930–1998) у 60-х роках ХХ століття в народному самодіяльному ансамблі пісні і танцю «Лісоруб» Великобичківського лісохімкомбінату на Рахівщині. Назва танцю походить від назви села Трибушани, яка існувала до 1945 року. Цей танець у його постановці збагатив репертуар таких колективів, як народні самодіяльні ансамблі пісні і танцю «Ялинка» Великобичківського, «Гуцульщина» Ясінянського, ансамбль пісні і танцю «Бокораш» Буштинського лісокомбінатів та ансамбль пісні і танцю Тересвянського деревообробного комбінату та ансамблю пісні і танцю «Солерудик» Солотвинської соляної шахти та ансамблю танцю «Донбас» Донецької обласної філармонії.
Однак з різних об’єктивних причин на сцені «Трибушанка» не виконувалась понад три десятиліття. За цей час припиняли свою діяльність колективи, відходили у вічність керівники.
З 2019 року танець входив до репертуару народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Дружба» відділу культури, молоді та спорту Ужгородської райдержадміністрації, де на той час балетмейстером працював Микола Мовнар. та зразкового аматорського хореографічного ансамблю «Наша Файта» будинку культури села Сторожниця Ужгородського району.
Танець побутує в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та в декількох районах Львівської області. Найбільше його полюбляють у Рахівському районі, оскільки основу рухів «Трибушанки» складають гуцульські кроки. До прикладу – основний крок танцю зустрічається тільки в «Трибушанці». У творі балетмейстер використовує технічні та темпераментні парні гуцульські крутки та каруселі.
«Приємно констатувати, що усі учасники майстер-класу займалися з великим бажанням та задоволенням, – каже Микола Васильович. – Зважаючи на те, що незабаром колектив відзначатиме 80-річчя я пропоную йому зробити невеличкий подарунок – свою постановку вокально-хореографічної композиції «Горі селом», яку я здійснив у 2008 році у Закарпатському народному хорі. У цій композиції представлено танцювальне та вокальне різноманіття із п’яти районів нашого краю: Ужгородського, Перечинського, Воловецького, Хустського та Рахівського районів. Слова та музику до цієї композиції написав заслужений артист України Микола Попенко. Гадаю, це дуже прикрасило б ювілейну концертну програму колективу.
Щиро дякуємо голові Великобичківської територіальної громади Олегу Бурсі за підтримку народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» та сприяння роботі колективу. До слова, Олег Іванович своїм власним прикладом доводить любов до народного мистецтва. Незважаючи на свою зайнятість, є не лише учасником, але й солістом «Лісоруба».
Бажаємо колективу міцно триматися у бурхливому морі мистецтва. Попутного вітру вам та успішного плавання!
Марина Офіцинська,
завідувач відділу інноваційних програм та культурно-мистецьких проєктів
