24 липня в будинку культури с. Ставне Ставненської територіальної громади Ужгородського району відбудеться презентація одразу двох книжок, які підготував провідний методист відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта.
Початок о 12.00 год.
До збірника «Казки та легенди з витоків Ужа», який побачив світ наприкінці 2023 року, Іван Хланта подав кращі зразки українських народних казок усіх жанрових різновидів, а також легенди, перекази, бувальщини, притчі, билиці Лемківської Великоберезнянщини, записані ним у кінці ХХ століття від талановитих оповідачів. У своїй сукупності тексти дають певне уявлення не лише про тематичне розмаїття казок на вказаній території, але й інших жанрів фольклору.
Нещодавно науковець порадував читачів ще одним доробком – «Казки Закарпаття в записах Івана Хланти». До збірника увійшли казки, записані від десятьох талановитих оповідачів із Міжгірщини, Тячівщини, Хустщини, Виноградівщини, міста Ужгород, а також Великоберезнянщини (нині входить до Ужгородського району). Зокрема, Великоберезнянщину презентують три казкарі.
Петро Куртанич (1927–2015) із села Смерекова, від якого подано 13 казок. У своїх казках він виступає насамперед оригінальним оповідачем-імпровізатором. Він не тільки використовує окремі казкові елементи й мотиви, відомі з народних казок, а й органічно розвиває народнопоетичні образи і навіть наповнює їх якісно новим змістом. Опубліковані нижче тексти казок, записані в 1994 році, вчать дітей бути працьовитими, чемними й уважними до інших, любити рідний край та оберігати природу.
Юрій Соляк (1930–кінець ХХ) народився у селі Ставне. У 1981–1982 роках у рідному селі записано від нього понад 30 казок, найбільше героїко-фантастичних, а також бувальщини, анекдоти, перекази. Один текст казок про тварин опубліковано у збірнику «Казки Карпат» (1989). Інші подано у виданні «Казки та легенди з витоків Ужа» (2023). У пропонованому збірнику вміщено 12 казок.
Не можна було обійти ще одного казкаря – Івана Каганця із с. Лубня. Хоча він представлений лише однією казкою, але вона дає яскраве уявлення про його манеру оповіді.
Тексти подаються за нормами сучасного правопису, максимально зберігаючи діалектну лексику. Малозрозумілі слова пояснюються в словничку.
Кожна казка супроводжується приміткою, де вказано, хто записав, коли і від кого, а також джерело публікації.
Окремими збірниками ці фольклорні матеріали друкуються вперше і, безумовно, прислужаться до ще глибшого пізнання верховинського краю, перлин його народнопоетичної творчості.
Марина Офіцинська,
завідувач інформаційно-редакційного сектору
