Серед музичних шкіл Закарпаття Ужгородська №1 – одна з тих, які користуються найбільшим авторитетом, а її учні стабільно досягають значних успіхів на конкурсах. Її колектив об’єднує педагогів високої кваліфікації, націлених на успіх своїх вихованців. Про те, що є запорукою минулих досягнень і які шляхи розвитку цей мистецький освітній заклад обирає й рухається ними нині, – інтерв’ю з директоркою Оленою Охрим, яка сьогодні, 30 квітня, відзначає день народження.
УЧНІ МАЮТЬ, НАСАМПЕРЕД, ПОЛЮБИТИ МУЗИКУ Й РОЗУМІТИ ЇЇ
– Музична школа – це освітній мистецький заклад, що… Як би ви, шановна Олено Юріївно, продовжили це висловлювання?
…Виховує, насамперед, любов до музики і її розуміння, виховує потенційних слухачів філармонійних колективів, формує у дітей бажання музикувати впродовж усього свого життя. А вже потім навчає майбутніх професійних музикантів, вступників до вищих навчальних закладів тощо.
– Я, до речі, передбачав, що Ви так відповісте…
– Бо іншого я собі не уявляю. Серед сотень дітей, які в нас навчаються, далеко не всі, а лише якась частина у майбутньому професійно займатимуться музикою. В середньому 10 відсотків наших випускників щороку вступають до музичного коледжу, навчальних закладів України та закордону. Решта обирають інші життєві дороги. Тож ставимо собі таку мету, щоб усі наші учні полюбили музику, навчилися сприймати її глибину, вміли відділяти в ній щирість від фальшу. Сформувати розвинену особистість – це місія педагогів. Не всім призначено стати музикантами-професіоналами. А полюбити й розуміти музику – так. Тому наші випускники, яких за майже вісім десятиліть набралося багато тисяч, з повним правом можуть сказати: «Ужгородська музшкола – наша музична домівка».
– Що музичну школу учні сприймають саме так – заслуга педагогів, їхнього ставлення до роботи, рівня кваліфікації?
– Безумовно. Наведу такий приклад. У грудні 2019 року тому ми готувалися до 75-річчя нашої школи: святковий концерт мав відбутися через кілька місяців, а саме 20 березня в Закарпатській обласній філармонії. Проте за кілька днів до цієї події – 12 березня – весь світ іде на карантин через епідемію коронавірусу. Так ми й не змогли продемонструвати наші мистецькі здобутки перед філармонійними слухачами. Попри те, ми змогли втілити в життя дуже цікавий проєкт, який мав назву «Крок до життєвого успіху». Запросили взяти в ньому участь не лише професійних музикантів, а колишніх наших вихованців – тих, які не обрали музику своєю професією, а продовжують грати як аматори. У концерті, який відбувався в галереї «Ілько», прийшли і виступили перед публікою медичні працівники, науковці й викладачі вишів, вчителі загальноосвітніх шкіл. Серед них, до прикладу, лікар-гінеколог, доктор медичних наук, професор Оксана Корчинська: з’ясувалося, що вона дотепер грає вдома, щоб відійти від буденних справ, заспокоїтися. Так само й її колега, лікар вищої категорії Юрій Мартин, кандидат історичних наук, доцент Ужгородського національного університету Павло Пеняк…
У ДОСЯГНЕННЯХ 50 ВІДСОТКІВ – ЗАСЛУГА БАТЬКІВ
– Як розцінюєте численні дипломи та інші відзнаки, що їх вихованці школи отримують на конкурсах, оглядах? Це, насамперед, завдяки старанням педагогів чи батьків або дітей?
– Уважаю, що це є результатом зусиль дітей і їхніх батьків – з одного боку, педагогів – з іншого. У співвідношенні 50 на 50. Не приховую того, що колектив наш високопрофесійний, це педагоги зі «знаком якості».
У мене, коли навчалася в музичному коледжі, була викладачка Світлана Григорівна Майданик. Це була дуже яскрава особистість, на квартирі в якої побували чимало зірок колишнього Радянського Союзу, які приїжджали до філармонії. Так от вона сказала, з мого погляду, геніальну фразу: «Кожна талановита дитина – це насамперед, талановита мама». Батьки повинні переконати дитину, що їй потрібно займатися музикою, Тобто, дуже й дуже багато залежить від них. Добре, якщо вони розуміють, що ніякий успіх не робиться за два заняття у школі по 45 хвилин на тиждень. Якщо вони вміють зацікавити своїх дітей, налаштувати їх на домашні та додаткові заняття й недільні репетиції, приводять і чекають їх до закінчення занять, то успіх обов’язково буде.
– Ви навчалися в школі, яку очолюєте?
– Так, звичайно.
– Які інструменти найчастіше обирають майбутні учні?
– Найбільш популярними є фортепіано та, звісно, гітара. Її популярність, як кажуть, зашкалює. У нас навіть місць для охочих займатися цим інструментом не завжди вистачає. Ми пояснюємо, що головне – аби дитина отримала музичну грамоту, а гру на гітарі вона зможе опанувати самостійно.
Часто батьки хочуть, щоб їхня дитина вчилася співати. Іноді їх важко переконати, що до десяти років, поки голос не пройде мутацію, дітей не варто змушувати співати сольно.
– Як батькам дізнатися, чи є у їхньої дитини слух, здібності до музики, і чи варто нею займатися?
– На зустрічах із ними пояснюємо, що визначити має дитина музичні здібності чи ні, можна лише в процесі навчання. Ба більше, саме в процесі навчання відбувається і розвиток здібностей. Займатися музикою варто кожній дитині, це сприяє її загальному розвитку, допомагає прищепити любов до прекрасного. Водночас наголошуємо батькам: професійним музикантом їхній дитині бути не обов’язково, та й не потрібно. Важливо – навчання музиці поліпшують характер дітей, позитивно впливають на їхній психологічний стан.
Й УНІКАЛЬНИЙ ДЛЯ МУЗШКІЛ КЛАС ОРГАНА…
– Скільки учнів навчається в Ужгородській музичній школі №1?
– Тепер – 640 учнів. Грають практично на всіх музичних інструментах, окрім цимбалів. Є також скрипка й віолончель, баян і акордеон, домра і мандоліна, а також усі можливі духові інструменти – флейта, труба, саксофон, кларнет, туба, тромбон. Беремо маленьких дітей і на вокал, але при цьому пояснюємо їм, що до певного віку головна спеціальність у нас – хор. З десяти років вони переходять у клас сольного співу.
– Серед перерахованих Ви не згадали такий інструмент як орган…
– Так, маємо й клас органа. Його ще в 1991 році започаткувала заслужена артистка України Наталія Висіч. І серед мистецьких шкіл України ми, напевно, єдині, хто має клас органа. Катерина Гажо та Ольга Чундак, Наталія Лендєл, які виступають на сцені обласної філармонії, – є нашими вихованками. А солістка Закарпатської обласної філармонії Катерина Гажо є нашим викладачем по класу органа.
У грудні 2021 року ми придбали електроорган Viscount UNICO CLV4 (виробництво Італія), і тепер наші учні мають постійну репетиційну базу, а не лише сцену Закарпатської обласної філармонії, як раніше.
– Мимоволі напрошується й запитання про матеріальну базу. Яка вона, чи на все вистачає коштів?
– За останні роки, зокрема, від початку 2010-х ми змогли значно оновити її: поміняли всі вікна на сучасні, провели ремонти приміщень, переробили автономне опалення, закупили мультимедійне обладнання. Ми відчуваємо потужну підтримку міської ради. Особливо тих наших ініціатив, що пов’язані з капітальними видатками.
– Школа має сайт, який регулярно поповнюється інформацією, має розгалужену структуру… Він відображає пульсуюче життя закладу. Хто ним займається?
– І сайтом, і сторінкою у соціальній мережі Facebook я опікуюсь особисто. Це займає багато часу, але мені іноді простіше зробити це самій, ніж пояснити комусь, що саме я хочу бачити в кінцевому результаті… Хочеться, щоб уся наша діяльність була якнайкраще висвітлена, і щоб сайт охоплював якнайширшу аудиторію. Електронні засоби нині надають таку можливість. З сайту можна довідатися про все, що відбувається у школі, отримати корисну інформацію для учнів і їхніх батьків.
«ШАНУЄМО СВОЇХ ВЕТЕРАНІВ»
– У вашому навчальному закладі працює чимало ветеранів…
– Ставлення до них – особливе, адже це – визнані авторитети, які уособлюють історію нашої школи. Серед них – Євгенія Миколаївна Піцур, Габріелла Степанівна Потушняк, Алла Олександрівна Федосова, Юлія Степанівна Головнич, Тетяна Анатоліївна Шалигіна, Анелія Василівна Петрова, Людмила Олексіївна Бильова, Тетяна Іванівна Ігнат. Це викладачі, педагогічний стаж яких 50 і більше років! Нам сьогодні випала честь працювати поряд із ними.
Ми завжди на зв’язку з нашими ветеранами, хто вже на заслуженому відпочинку – Олександра Олександрівна Російська, Елизавета Григорівна Шнайдер, Наталія Георгіївна Ясінська, Катерина Павлівна Карцуб, Наталія Олександрівна Хохлова, Одарка Іванівна Зимомря, Ольга Степанівна Яцкович, та багато-багато інших… Запрошуємо їх на всі наші традиційні новорічно-різдвяні концерти. Завжди пам’ятаємо і всіх тих, кого вже з нами нема… На жаль, відходить ціла епоха викладачів, з якими пов’язані найкращі сторінки історії нашої школи, і це дуже прикро. Наша школа завжди славилася цілими династіями: Затіни, Дюлаї, Білеї, Швенди…
– Хто з відомих музикантів закінчив Ужгородську музичну школу №1?
– Їх направду дуже багато за майже 80-річну історію школи! Якщо ми говоримо тільки про тих, хто є в Україні, то це і Йожеф Ермінь, і Еміл та Маріанна Сокачі, Владислав Юрош, Вікторія Свалявчик-Цанько, Діана Гавата, Ференц Томич, Віктор Теличко, Маріанна та Галина Гаврилко… Велика кількіть наших випускників зробили успішну музичну кар’єру за кордоном. Про кожного з них можна говорити окремо, адже всі мають високі звання, підтверджують їх своєю високою виконавською майстерністю.
«ВІДЧУВАЮ, ЩО РУХАЄМОСЯ В ПРАВИЛЬНОМУ НАПРЯМКУ»
– Чим сьогодні живе Ужгородська музична школа № 1? Що її турбує?
– Завдячуючи Збройним силам України, ми маємо змогу працювати – це нині найголовніше! Живемо активним творчим життям, проводимо всі заплановані заходи. Всі наші концерти з 2022 року – благодійні, а викладачі школи є активними волонтерами та донаторами. Школа завжди є флагманом усіх змін, що відбуваються у мистецькій освіті України. Ми єдина школа Закарпатської області, яка у 2018 році підтримала пілотний проєкт Міністерства культури і розпочала навчальний рік за новоствореними освітніми програмами… Як директор завжди намагаюся тримати руку на пульсі часу, відчувати і впроваджувати нове. Мені це цікаво!
– Як колеги ставляться до процесу реформування мистецької освіти в Україні?
– Загалом – підтримують. Іноді не одразу погоджуються, але я вмію переконувати! Наш приклад не лише довів, що не потрібно боятися нічого нового, а й переконав багатьох колег, що шлях реформи мистецької освіти – правильний. Ми можемо скільки завгодно розмірковувати про багаторічне надбання радянської системи мистецької освіти, забуваючи основне: це не ті діти! Покоління міняються кожні 10 років, і нам потрібно це розуміти! Зараз дуже велика кількість дітей з особливими потребами, у старій системі їм не було місця, вважалося, що в музичній школі мають навчатися тільки обдаровані! Але це неправда! Кожна дитина сьогодні має право здобути початкову мистецьку освіту! Просто кожна – за своєю траєкторією розвитку. І часом зрозуміти це викладачеві найважче! Я відчуваю, що ми рухаємося у правильному напрямку, не втрачаючи при цьому професіоналізму та академічності! Успіх кожної школи – її викладачі! Я дякую нашому колективу за підтримку всіх моїх ініціатив!
– На завершення нашої сьогоднішньої розмови хотілося б висловити побажання. Учні Ужгородської музичної школи №1 здобувають гран-прі, займають перші місця на численних конкурсах в Україні та за кордоном. Про ці великі досягнення ми дізнаємося з повідомлень, які раз за разом з’являються в ЗМІ, в соціальних мережах. Це і є визнання. Бажаю, щоб потік нагород ваших вихованців не мілів, а задоволення від успішної роботи, від творчості не спадало.
Біографічна довідка.
Олена Юріївна Охрим народилася 30 квітня 1975 року в Ужгороді. Закінчила Ужгородське музичне училище за класом фортепіано та Прикарпатський університет імені В. Стефаника (музичне мистецтво). З 2001 року працювала на посаді методиста управління культури Закарпатської облдержадміністрації, з вересня 2011 року очолює Ужгородську музичну школу № 1. Неодноразово нагороджувалася грамотами та відзнаками Ужгородської міської ради, Закарпатської облдержадміністрації та обласної ради, міністерства культури України. Членкиня координаційної ради «Всеукраїнської асоціації закладів мистецької освіти», Ради з питань культурно-мистецької освіти МКіП.
Розмовляв Василь Бедзір,
провідний методист інформаційно-редакційного сектору КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради
