Уже зовсім скоро, 27 травня 2026 року в селищі Середнє Ужгородського району відбудеться конкурс українського художнього слова імені Івана Ірлявського «Моя весна». Його організатором 24 роки поспіль є КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради. Учасників конкурсу, на який подано понад 40 заявок, за традицією минулих років прийматиме у себе комунальний заклад «Школа мистецтв Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області». Учасники змагатимуться у номінаціях «Поезія», «Проза», «Гумор», «Власна творчість». Початок об 11.00.
Щоб зрозуміти символізм цього конкурсу та його засади, варто звернутися до біографії й творчої діяльності поета й громадського діяча Івана Ірлявського, який займає чільне місце у громадському, суспільному й літературному житті не лише Закарпаття, а й всієї України 30-х–початку 40-х років ХХ століття.
Народившись 17 січня 1919 року в селі Ірлява на Закарпатті, майбутній поет, публіцист, активний учасник і творець Карпатської України Іван Ірлявський (творчий псевдонім Івана Рошка) Ірлявський), прожив усього 23 роки, але звершив багато. Він назавжди вписав своє ім’я в історію як борець за відновлення державності Соборної України в період німецько-нацистської окупації.
На цей шлях Іван став ще в ранній юності. Вже в першій книзі, виданій у дев’ятнадцять літ – «Голос Срібної Землі» (1938) – впевнено зазвучали громадянські нотки, а також щирі почуття любові до України. В наступних двох книгах поезій, виданих за життя Івана Ірлявського, – «Моя весна» (1940) та «Вересень» (1941) – ці тенденції набули розвитку, стали переконаннями справжнього українського патріота, готового сплатити життям за свободу рідної землі. Четверта книга – «Брості» (1942) – була видана вже після смерті Ірлявського.
Усі ці книжки вийшли друком напередодні й в часи Другої світової війни у Празі. В окуповане Угорщиною Закарпаття майже не потрапляли. Навіть ті, що дивом опинилися тут, угорський окупаційний режим знищив. Не сприйняв творів Ірлявського і радянський режим, який встановився у краї в 1944-му. Ім’я цього автора старанно замовчували, досягнувши в цьому неабияких успіхів. Через усе це широкому читачеві вірші поета з Закарпаття стали відомими лише після здобуття Україною незалежності.
Як зазначають сьогоднішні літературні критики, творчість Івана Ірлявського, чий патріотизм щедро живився пам’яттю батьківського порога, свідчить про безмежну любов до України, поєднуючи у собі художність і громадянський зміст.
Його доля близька до інших відомих майстрів художнього слова, котрі стали жертвами нацистів у Другій світовій війні, – Олени Теліги, Олега Ольжича, Івана Рогача. Закарпатський поет, член літературного об’єднання «Празька школа» Іван Ірлявський був розстріляний нацистами у лютому 1942 року в Бабиному Яру під Києвом після того, як навідріз відмовився редагувати колишню патріотичну газету «Українське слово» уже як пронацистську.
Творчість Івана Ірлявського сповнена любові до рідної землі та патріотичних поривів. Вона відгукується у серцях сучасників і заслуговує на те, щоб її знали та нею захоплювалися. Цьому сприяє й конкурс українського художнього слова імені Івана Ірлявського «Моя весна», що невдовзі знову відбудеться в селищі Середнє.
