Ім’я Василя Габорця добре відоме і у статусі суспільно-громадського діяча, і як автора поетичних, публіцистичних книг, культурологічних статей, рецензій. Портфоліо цього автора становлять понад десять друкованих видань. Сьогодні ми оглянемо творчий шлях Василя Габорця, а також коротко проаналізуємо останню з виданих ним книг.
ЙОГО ПОВЕЛА Й НЕ ВІДПУСКАЄ ПОЕТИЧНА СТЕЖИНА
Закарпатці добре знають Василя Габорця як людину, що залишила помітний слід у крайовій культурі. Адже з 1983 по 2001 роки він обіймав посаду начальника управління культури Закарпатської обласної держадміністрації. Втім, поряд із важливою суспільно-громадською, в житті, особливо останніми десятиріччями, його веде ще одна стежина – поетична й загалом літературна.
Василь народився і виріс у мальовничому селі Липча на Хустщині. Вступивши до Ужгородського державного університету, ще тоді, в студентські часи почав складати й публікувати вірші. Однак системно за цю справу Габорець узявся після виходу на заслужений відпочинок.
У 2005 році у видавництві «Ліра» вийшла перша збірка поетичних творів Василя Степановича – «Прийду на розмову»; у 2008-му в тому ж видавництві з’явилася друга – «Молитва душі». Поряд із цими виданнями були опубліковані й «Мовою серця» (2013), «У вихорі життя» (2015), «Зоряні світанки» (2018), «За покликом серця» (2019), «Карпатські візерунки» (2020), «Верховинські краєвиди» (2021), «Родовідне дерево» (2024). Ці вірші – щирі, глибокі, по-справжньому народні, приваблюють ліричною теплотою, людяністю і увагою до духовного світу людини. У них світяться хліборобська мудрість, тонкий ліризм.
Дві книжки публіцистичних і культурологічних статей Василя Габорця – «Талант» (2003) і «Скарби духовності (публіцистика, культурологічні статті, рецензії» (2006) присвячені видатним особистостям Срібної Землі – письменникам, художникам, композиторам, диригентам, артистам, режисерам, культурно-освітнім працівникам.
У 2009 році Василь Степанович видав документальну повість про олімпійську чемпіонку та чемпіонку світу з гандболу, заслуженого майстра спорту України Ніну Гецко – «Гандбольна зірка із Закарпаття». У 2010-му вийшла документальна повість «Жива легенда нашої культури» про талановиту мисткиню, балетмейстера заслуженого академічного Закарпатського народного хору, народну артистку України Клару Балог.
Плідною є співпраця Василя Габорця з творцями музики. Зокрема, у співавторстві з відомим співаком і композитором, народним артистом України, лауреатом обласних премій ім. Д.Задора Петром Матієм Василем Степановичем видав збірки пісенних творів – «Криниця щастя» (2007), «У полоні мелодії» (2013), «Тобі, рідний краю» (2018). Плід творчої співпраці з композитором Василем Гайдуком – збірка пісень «За покликом душі і серця» (2020).
Близько двох десятків поезій Габорця поклав на музику композитор і диригент, заслужений артист України Микола Попенко, опублікувавши їх у своїх збірниках пісень «Хорові та вокальні твори» (2007, 2010, 2015).
Ще одним підтвердженням тісної творчої співдружності з народним артистом України Петром Матієм стала книжка, видана зовсім недавно. Її видав ФОП Ребрик А.І (Ужгород, 2025, с. 130). Назва книги «Тільки в нас на Закарпатті» налаштовує на сприймання сучасності крізь призму минулого – історії й традицій рідного краю. Перебуваючи в її «пісенному» полоні, читач може користуватися також нотами, вміщеними поряд із віршованими текстами.
Книжка «Тільки в нас на Закарпатті» поділена на два розділи – «Славетний символ» і «Ціна життя». У першому – тексти, сповнені патріотичних почуттів, вболівання за долю Карпатського краю, любові до матері й родини, сповідування сімейних цінностей, вшанування тих професій і ремесел, які споконвіку годували горян.
Розділ «Славетний символ» починається однойменним віршем. Про його спрямованість можна судити вже з перших рядків:
«Завдячую щиро своєму народу,
За те, що здобув нам священну свободу,
За те, що в час скрути міцна й нескорима
Моя Батьківщина».
Про ідеали волі й свободи, яким віддані земляки автора – закарпатці, свідчать рядки іншої його поезії під назвою «Під ударами планети»:
«Сумувала наша Верховина:
Верховинці на війну пішли;
Плакала за ними полонина,
Що в боях на Сході полягли.
Ворог скаженів нам на Донбасі,
Запалали там пекельні дні,
Там бандити, до наживи ласі,
Заробляли гроші на війні!».
Є в цьому розділі і яскраві поезії, що промовляють про любов до рідного краю, про велич його природи. Так, у вірші «Піднебесна краса» читаємо:
«Я піду в далекі гори,
Де орли літають,
Гомонять глибокі звори,
І вітри гуляють.
Небеса понад горами
Під промінням сяють,
А діброви із вітрами
Стиха розмовляють».
Тонким ліризмом, доступним дитячому сприйманню, пройнята «Колискова»:
«Люба моя донечко,
Подивись в віконечко.
Сон-дрімота там гуляє,
З двору нічка заглядає.
Йде до нас, до хатоньки.
Нам пора вже спатоньки».
Чітка громадянська позиція, непримиренність до ворогів України, що посягнули на її незалежність властиві й другому розділові книжки. Він починається лейтмотивом, узятим із вірша Лесі Українки: «Невже ти будеш осторонь сидіти і споглядать як ллється братня кров?»
У цьому розділі вміщено поетичні тексти до пісень, назви яких промовляють самі за себе: «Вічна слава», «Геноцид», «Побороти зло», «Плакало небо», «Бранці полону», «Клятва верховинця», «Європейський дім», «Рідна мова», «Ціна життя» та інші.
У них – погляд на минуле й сучасне Української держави, нерозривно пов’язані для поета з Карпатським краєм. А ще – прагнення перемоги над ворогом і уславлення тих, хто поліг за право жити в соборній, нескоримій країні. З іншого боку, поет утверджує вічні, невмирущі цінності, серед яких – рідна мова, традиції й звичаї народу.
Наділений талантом і працьовитістю, Василь Габорець вражає фантастичною відданістю своїм естетичним ідеалам і їх послідовним втіленням. Усе життя його позначене невтомною працею, прагненням якнайповніше реалізувати себе в творчості.
Василь Бедзір,
завідувач інформаційно-редакційного сектору КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради
