26 червня Іван Хланта, провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури Закарпатської обласної ради, фольклорист, літературознавець, бібліограф, мистецтвознавець і педагог, заслужений діяч мистецтв України вчергове був героєм презентації в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Ф. Потушняка. Цього разу презентував нову книгу народного фольклору, багато в чому особливу – з казками, записаними в рідному селі Копашново.
ПОНАД 120 ВИДАНЬ, 7 ТИСЯЧ ПІСЕНЬ!
Оголосивши хвилину пам’яті за загиблими під час російсько-української війни воїнами ЗСУ, ведуча Олеся Шелак запросила до музичного вітання юних вихованців комунального закладу «Школа мистецтв Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області». Народні пісні «Подумаю, подумаю», «Комари ся гостили» зі збірника, впорядкованого Іваном Хлантою, прозвучали у виконанні дуету в складі Ярини і Марії Лехман (керівник Віра Сентипал, концертмейстер Катерина Газуда).
У життєве полотно Івана Васильовича вплелися понад шістдесят років діяльності зі збереження й популяризації фольклорної спадщини українців у різних куточках нашої країни та за її межами. Зокрема, І. Хланта записував тексти на Закарпатті – у селах Іршавського, Ужгородського, Великоберезнянського й Міжгірського районів, у Львівській області – селах Голобутів і Оглядів, у Румунії – в історико-етнографічних регіонах Мараморош і Банат, у Сербії – в селах Руський Керестур і Новий Орахів; а також на Кубані, де компактно проживають українці.
А підсумок вражаючий: понад 120 видань, серед яких 23 – книги українських народних казок. У доробку значаться також 7 тисяч (!) текстів і мелодій пісень.
ПІДСУМОК – ВРАЖАЮЧИЙ
«Сьогодні ми презентуємо 23-й збірник казок, який підготував і видав герой нашого вечора, – розповідала Олеся Шелак. – Із усіх цих збірників до сімох увійшли казки, записані Іваном Васильовичем особисто від різних казкарів Закарпаття. Це «Добра наука» (казкар Дмитро Юрик), «Усі скарби з лісу йдуть» (Петро Куртанич), «Золотий птах» (Степан Майор), «Казки та легенди з-під Хустського замку» (Юрій Баняс), «Казки в записах Івана Хланти» (подано казки від 18 казкарів), «Казки та легенди з витоків Ужа» і власне «Казки Копашнова» (15 казкарів)».
«ВТРАЧЕНІ КАЗКИ» З ЩАСЛИВИМ КІНЦЕМ
Розповідаючи про свою роботу над черговою книжкою казок, Іван Хланта розповів про творчий внесок співавторки Ольги Гангур (нині – Русанюк). Ця історія могла завершитися сумно, але кінець у неї щасливий.
Під час роботи старшим викладачем на філологічному факультеті Ужгородського державного університету Іван Васильович був керівником курсових та дипломної роботи студентки з Копашнова Ольги Гангур. Дівчина записала в той час від односельців чимало казок, активно опрацьовувала їх і мала добрі перспективи в науці. Однак у наступні десятиліття перестала займатися казками, а ті, що записала, не зберегла. На щастя, деякі казки залишилися в науковому архіві Івана Хланти як керівника студентки. «Витягнувши» їх з архіву, він разом зі своїми подав казки в записах Ольги Гангур до видання «Казки Копашнова».
Ці казки були записані у 60-90-х роках ХХ та на початку ХХІ століть. Книга ж вийшла друком у 2025 році в видавництві «Патент», обсяг – 400 сторінок.
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ 80-РІЧЧЮ ЦЕНТРУ КУЛЬТУРИ
«Казки Копашнова» – це мрія, яку Іван Васильович виношував роками. Працівники Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури, в якому Іван Хланта працює провідним методистом відділу народної творчості та аматорського мистецтва, високо оцінюють його багаторічну працю на ниві збереження скарбів народної творчості, – розповідала в.о. директора цієї установи, заслужена працівниця культури України Ганна Дрогальчук. – Маємо щастя, що в нашому колективі є діяч, який своїм невтомним трудом оберігає від забуття вітчизняну нематеріальну культурну спадщину. Ці його старання важко переоцінити».
Ганна Дрогальчук розповіла, що у книгах Івана Хланти є казки на будь-який кшталт: і про тварин («Казки Карпат»), і соціально-побутові, («Як чоловік кішку вчив працювати», «Казки про бідних та багатих»), героїко-фантастичні («Молодильна вода»), і такі, де героями виступають діти від народження і до 16 років («Казкар»). Окремо можемо виділи збірники казок «Розумниця» та «Мамине серце». У них головними героями виступають жінки та дівчата. До збірника подано соціально-побутові казки, а до другого – героїко-фантастичні.
Восени Закарпатський обласний організаційно-методичний центр культури відзначатиме 80-річчя від дня заснування. Саме цій ювілейній даті й присвячене видання.
«ДО ЕРИ КОМП’ЮТЕРІВ ТЕКСТИ КАЗОК «ВИКЛАЦУВАЛА» НА ДРУКАРСЬКІЙ МАШИНЦІ
Про свою причетність до виданих Іваном Хлантою книг, зокрема, підготовку текстів, розповіла донька фольклориста, завідувачка відділу інноваційних програм та культурно-мистецьких проєктів Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури Марина Офіцинська.
«Нині у житті Івана Васильовича особливо важливу роль відіграють три жінки-берегині. Серед них – на першому місці, звичайно, дружина Марія. Хоча вона завжди знаходить в тіні, але, як каже народна мудрість, тримає в хаті три кутки. Завдяки її підтримці і розумінню він відбувся як науковець, фольклорист і педагог. На другому місце – це керівниця Обласного організаційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук, яка створила для Івана Васильовича комфортні умови для творчої праці. На третьому – редактор ужгородського видавництва «Патент» Тетяна Лазоренко, яка дуже ретельно готує видання до друку, – наголосила Марина Іванівна.
У своєму слові вона пригадала, в яких умовах колись доводилося набирати тексти майбутніх книг. До ери комп’ютерів тексти «виклацувала» на друкарській машинці. Це була дуже копітка справа.
ДЕСЯТКИ РОКІВ – РАЗОМ ІЗ «ПАТЕНТОМ»
Десятки видань із записами Івана Хланти побачили світ в ужгородському видавництві «Патент». І ця співпраця триває від початку 1990-их.
«Народними казками захоплюються в усьому світі. Доки живе народ – доти буде жити і народна казка. Бо її сила могутня, чарівна. Без неї ми не проживемо, це наше підґрунтя, те, що мандрує з нами у віках, – сказав на презентації директор видавництва Іван Ключевський. – Недарма ці історії люблять читати як діти, так і дорослі. Це ж про нас, наше життя. Ми з великою повагою ставимося до тієї складної, самовідданої і водночас дуже почесної місії, яку виконує Іван Хланта. Практично всі його книги виходять у нас, і ми пам’ятаємо кожну з них. Раді з того, що долучаємося до їхнього виходу в світ».
Водночас Іван Ключевський висловив жаль, що книги Івана Хланти виходять малими накладами. «Потрібна підтримка з боку держави, меценатів, інакше ситуацію не перебороти», – зазначив він.
…Й НАУКОВІ ПІДХОДИ
У виступі головного методиста комунального закладу «Ужгородська публічна бібліотека», бакалавра Ніредьгазького університету Андріани Гузак прозвучали наукові узагальнення й оцінки.
«Щодо особливостей народної казки, то, серед іншого вона має свою систему героїв, символічні числа, як-от 3-й і 7-й, в ній завжди йдеться про боротьбу добра і зла, правди і кривди. А на боротьбу зі злом об’єднуються як люди, так і сили природи, – розповідала пані Андріана. – В цьому сенсі «Казки Копашнова» своїми основними ознаками, змістом і композицією тісно споріднені з казками всієї України. Однак у них знаходимо і чимало самобутніх регіональних особливостей – тих, які виникли внаслідок культурних взаємин між людьми різних національностей у поліетнічному Закарпатті. Тож книга здатна викликати інтерес у читачів різних етнічних спільнот».
ДАРУВАЛИ КНИГИ І… ПІСНІ
Про тісну дружбу й співпрацю, яка супроводжує взаємини творчих людей, говорила на презентації дитяча письменниця, членкиня Національної спілки журналістів України, педагогиня, відмінниця народної освіти України Ольга Тимофієва. Подарувала герою презентації авторську книжку.
Завідувачка довідково-бібліографічного відділу наукової бібліотеки Ужгородського національного університету Лариса Мельник, взявши слово, зазначила: «У нашій книгозбірні є чимало книг Івана Хланти. Ними користуються студенти й викладачі, бо вони мають наукову цінність, дають багатий матеріал для досліджень. Раді отримати ще одну книгу шанованого нами автора – «Казки Копашнова».
З рук Івана Хланти бібліотекарка з УжНУ отримала це видання в подарунок, з автографом.
…Знову на імпровізованій сцені – представниця школи мистецтв Середнянської селищної ради Віра Сентипал. Вона заспівала сповнені краси й мелодійності народні пісні українців Закарпаття «Ой на плаю», «Тече вода ледова», «Ой Марічко, чічері». В нагороду їй – хвиля вдячних оплесків слухачів.
«ВІРИМО, ЩО НАРОДНА КАЗКА ТАКИ ВИСТОЇТЬ»
Слово взяла Лариса Максимук – кураторка волонтерської Ініціативи «Бережи, твори, живи, моя Україно». Привітала збирача й упорядника збірника казок з виходом нового цікавого видання. Як справжня акторка, розпочала свій виступ зачином народної казки, захопивши увагу вибагливої публіки.
«Нині діти і молодь успішно користуються різноманітними гаджетами, які заполонили сучасний світ. Контент, який вони пропонують, поступово витісняє казку, або трансформує її. І це правда, від якої нам нікуди не дітися. Але ми віримо, що народна казка таки вистоїть», – зазначила пані Лариса. І з цим складно не погодитися.
Відтак героя презентації чекав приємний сюрприз – вітання від директорки Копашнівського закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів Хустської міської ради Оксани Лембей, завідувачки шкільного музею літератури, фольклору та мистецтва Світлани Стець та учнів школи. Їхнє вітання прозвучало з великого мультимедійного екрана книгозбірні.
ДУЖЕ ВАЖЛИВОЮ Є ДУХОВНА СКЛАДОВА
«Духовна складова в житті Івана Хланти дуже важлива, і теж багато про нього говорить», – розповідала директорка науково-дослідного інституту «Українська духовна культура», регентка хору кафедрального храму Андрія Первозваного в місті Ужгород, старша викладачка кафедри дошкільної, початкової та інклюзивної освіти Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти Марія Жабляк. – Іван Васильович надзвичайно працьовитий. Незважаючи на поважний вік, намагається встигнути всюди. Щонеділі відвідує службу Божу, на якій виконує обов’язки головного дяка».
Учасниці хору проспівали «Молитву за Україну» та «Многая літ».
НАЙБІЛЬША МРІЯ – ПРО МИРНУ УКРАЇНУ
Творчих планів у Івана Хланти вистачає, бо ж чимало казок із записів науковця ще мають побачити світ. Та найбільше Іван Васильович мріє про мирну Україну, коли перестануть гинути кращі сини й доньки українського народу. Як і герої казок, твердо вірить: українці поборять клятого триголового змія! Бо, як вчить казка, добро завжди перемагає зло!
На завершення всі змогли сфотографуватися разом із Іваном Хлантою. Охочі придбали книжку «Казки Копашнова» з автографом.
P.S. Цікавинки про книжку «Казки Копашнова».
До неї увійшли 134 казки. З них 21 – про тварин, 38 – героїко-фантастичні, 75 – соціально-побутові.
Записи здійснено від 15 оповідачів. Ольга Гангур (Русанюк) здійснила 13 записів, решту 121 – Іван Хланта.
Найстаріший казкар – Михайло Пригара, який народився в 1895 році. Від нього подано 18 казок.
Найбільше – 35 казок – подано від Христини Біровець, яка народилася в 1929 році.
У словнику маловживаних (діалектних) слів подано 262 слова. Найбільше слів на букву «П» – 35, на букву «К» – 30, «Б» і «В» – по 16, «С» – 15… По одному слову мають «А», «Ю» та «Я».
Василь Бедзір,
завідувач інформаційно-редакційного сектору КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради.
Фото автора
