У гірському селищі Великий Бичків 3 травня відбулася подія, повернення якої на культурно-мистецьку орбіту Закарпаття чекали цілих п’ять років – «Обласний фестиваль хореографічного мистецтва імені Йосипа Волощука». В минуле п’ятиріччя цьому завадили складні часи – епідемія ковіду, а потім – агресія росії проти України. І все ж, попри продовження загарбницької війни, організатори фестивалю – КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради разом із Великобичківською селищною радою за сприяння Закарпатської обласної державної – військової адміністрації знайшли можливість знову провести захід і продемонструвати єдність українців, невмирущість їхніх традицій у культурі й мистецтві. І сподівання на це цілком виправдалися.
Дітище Волощука – «лісоруб» живе!
З раннього ранку до Будинку культури Великобичківської селищної ради з різних кінців області з’їжджалися учасники. З усього було видно, що їх тут чекали: подвір’я святково оформлене, на окремому майданчику – стіл із напоями та смаколиками; знайшлося і місце для продавців сувенірів, святкової атрибутики.
Про значимість події на сцені повідомляв величезний банер з портретом Йосипа Волощука та емблемою фестивалю. Відкрити ж його доручили народному аматорському ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» (керівник – заслужений працівник культури України Володимир Шепета), який виконав вокально-хореографічну композицію «Привітальна».
Про творчий внесок Йосипа Волощука у народний танець розповіла ведуча свята, директорка будинку культури Великобичківської селищної ради Альона Палінкаш. Вона зазначила, що це ім’я назавжди пов’язане з розвитком, збереженням традицій народної хореографії. Йосип Миколайович був постановником багатьох танців та хореографічних композицій – «Аркан», «Гуцулка», «Трибушанка», «Водичанський скаканий», «Лісоруби-бокораші», «Бичківське весілля», «У неділю на подвір’ї» та «На крушничанському мості». Творчість знаного великобичківця завжди супроводжує народна любов, шана та визнання, як одного з найкращих фахівців гуцульського танцю. І сьогодні ми продовжуємо цю важливу справу разом, на цій сцені, у колі однодумців і шанувальників народного мистецтва».
…Присутні схилили голови в хвилині мовчання, вшанувавши захисників України, які віддали найдорожче – життя за її незалежність на фронтах російсько-української війни.
Зі сцени – слова подяки й побажання
З вітанням виступив голова Великобичківської селищної ради Олег Бурса. Мовив слова глибокої поваги і вдячності славному землякові, хореографу Йосипу Волощуку, котрий упродовж багатьох десятиліть беззмінно керував «Лісорубом». Завдяки його самовідданій праці колектив став знаним далеко за межами рідного Закарпаття й України.
«Народний танок – це унікальне явище, – сказав Олег Іванович. – На сьогодні в селищі проживає багато учнів Йосипа Миколайовича, у нього є послідовники, і пам’ять про нього живе. Основні постановки Йосипа Миколаївича Волощюка залишаються в «Лісорубі». Про Йосипа Миколаївича багато говорять ті, які хочуть навчитися танцювати. Ті, які вміють це робити. І ті, які беруть з нього приклад. Я схиляюся перед пам’яттю Йосипа Волощука і за те, що за своє життя він був хорошим сім’янином, мешканцем нашої громади й взірцевим громадянином України. Саме такими повинні бути діти землі, народженої в Карпатах. До сьогодні відлуння творчості Волощука залишається у стінах і цього будинку культури, на теренах Закарпаття, всієї України й далеко за її межами».
Олег Бурса подякував присутнім членам родини Йосипа Волощука за те, що знайшли час і відгукнулися на запрошення. Подякував також усім хореографічним колективам, які зареєструвались на фестиваль. Адже, за словами промовця, «допоки ми пам’ятаємо, що нам треба поєднувати сили у збереженні і примноженні народної культури, доти живе світ. Ми всі повинні розуміти, що все, передане нам попередніми поколіннями, є надбанням, і його треба нести далі».
Очільниця Обласного організаційно-методичного центру культури, заслужена працівниця культури України Ганна Дрогальчук щиро привітала учасників мистецького свята.
«Ми сьогодні присутні на події, що єднає серця, покоління, традиції в єдиному ритмі танцю. Ім’я Йосипа Волощука – це символ любові до рідної землі, відданості у справі народного хореографічного мистецтва та невтомної праці у збереженні закарпатського фольклору. І цей фестиваль є гідним продовженням справи великого митця. Сьогодні 24 колективи будуть презентувати свій творчий доробок на цій сцені. І кожен їхній виступ – це маленька історія у великій культурі України. Саме завдяки таким колективам, як вони, народносценічний танець живе, існує на сцені. Тож дозвольте всім вам, учасники сьогоднішнього фестивалю, низько вклонитись і щиро подякувати за те, що ви направду зберігаєте, пропагуєте, відновлюєте. Неповторних емоцій, дружнього спілкування та миру нам! І висловлюю подяку Олегу Бурсі, голові Великобичківської територіальної громади, за всебічну підтримку фестивалю», – зазначила Ганна Василівна.
З вітальним словом звернулася викладач-методист комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради, заслужена працівниця культури України Єлизавета Бабяк.
«Для мене як викладача саме українського народного сценічного танцю сьогодні є надважливим зберігати хореографічну культуру не тільки України, але, зокрема, хореографічну культуру Закарпаття. І, звісно, одним ыз таких хорифеїв і дослідників української народної хореографії і хореографічного мистецтва Закарпаття є Йосип Волощук. Адже його постановки сьогодні танцюють професійні й аматорські колективи і нашої області, і всієї України. А поки живе творчість Йосипа Волощука, до тих пір і живе наш закарпатський танець», – сказала Єлизавета Яношівна. Зазначила, що свідченням значної роботи, проведеної організаторами, є участь у святі танцю закладів початкової мистецької освіти. Від них багато в чому залежить збереження народного танцю. І нести його сьогодні, в часи війни є надважливим завданням: говорити, ідентифікувати те, що ми є українці, і наша культура, зокрема, хореографічна культура є дуже і дуже багатою.» Водночас вона подякувала організаторам за те, що, попри важкі часи змогли відновити фестиваль. Висловила сподівання, що він буде жити й надалі.
Мало хто похвалиться такою історією, як «Лісоруб»
Поділилася спогадами про Йосипа Волощука, яка його знала особисто, голова Закарпатської обласної профспілкової організації працівників культури, заслужена працівниця культури України Наталія Товтин. Вона зауважила: «Нині на карті Закарпаття колективів із такою багатою історією, як у «Лісоруба», нема. Він – єдиний в області ансамбль пісні і танцю. Я пишаюся тим, що особисто знала Йосипа Миколайовича. Тішуся з того, що сьогодні тут так багато юних. Я переконана, що вони підхоплять естафету і понесуть її далі. Можемо бути спокійними: все те, що робив Йосип Волощук, не мине безслідно». І, звертаючись до учасників «Лісоруба», продовжила: «Дякую вам і всім працівникам закладів культури Великого Бичкова та громаді в цілому за працю, за любов до культури».
До привітань долучилася заступниця директора департаменту культури Закарпатської обласної державної – обласної військової адміністрації Галина Ломпарт.
«Я впевнена, що у всіх присутніх є гаджети, є тік-токи тощо, але, попри все це, вони прийшли сьогодні сюди подивитися на наше автентичне, народне, рідне. Тож дуже вдячна всім учасникам, які, знаючи слова «хейт», «вайт», крінж» та інші сучасні терміни, шанують і підтримують народні традиції… Всі ми пам’ятаємо, як на початку війни ворог намагався цілому світу довести, що, мовляв, не він на нас напав, і це взагалі якась там неправда, і просував їхні наративи. У той час лише згуртована українська культура і в нашій країні, і за кордоном цілеспрямовано, медійно виступила, чим показала: Україна – вільна, сильна і незалежна держава. І це завдяки культурі. Тож бережіть своє, бережіть свою культуру і цінуйте тих, хто працює на її розвиток», – зазначила Галина Ломпарт.
Квіти – до пам‘ятної дошки Волощуку
Мандрівку світом народного танцю під захоплені оплески продовжив своїм виступом народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб», який виконав «Водичанський скаканий» у постановці Йосипа Волощука.
Відтак ведуча запросила на сцену учнів Йосипа Волощука – перших учасників танцювальної групи «Лісоруба» Йосипа Сидоряка та Василя Мовнара. Вони з честю виконали важливу місію – покласти корзину живих квітів до меморіальної дошки знаного хореографа-великобичківця.
Глядачі, які вщерть заповнили залу, гучними оплесками зустрічали виступи хореографічного колективу центру творчого розвитку «ЗІРАТІ-ЗЕФІРЧИК» (керівник Тетяна Ардельянова), ансамблю танцю «ТУР’ЯНСЬКА ДОЛИНА» с. Тур’ї-Ремети Тур’є-Реметівської сільської ради (керівник Едуард Воронич), зразкового хореографічного ансамблю «ХУСТЯНОЧКА» Хустського міського будинку культури Хустської міської ради (керівник – заслужена працівниця культури України Ірина Гнепа), студію танцю «VIVA-DANCEFIT» громадської організації «Барви «Марамуреша» (керівник Вікторія Шкорка-Вакій), хореографічний колектив «DRIVE DANCE» Тересвянської школи мистецтв Тересвянської селищної ради (керівник Богдана Зизень), ансамбль народного танцю «КАРІЧКА» Ужгородської школи мистецтв Ужгородської міської ради (керівники – Василина Синичка та заслужена артистка України Людмила Вайзер) … Всі без винятку колективи були винагороджені щедрими аплодисментами.
Учасники свята вітали заслужену працівницю культури України Ірину Гнепу, яка нещодавно відзначила 70-річний ювілей. Разом із нею вийшов на сцену та розповівши про багаторічне самовіддане служіння Ірини Єристатівни культурі і, зокрема, хореографічному мистецтву депутат Хустської міської ради Мирослав Чепка. Від команди гостей із Хуста – учасників колективу «Хустяночка» та їхніх батьків – передав організаторам благодійний внесок у розмірі 7 тисяч гривень для Збройних Сил України.
Глядачі в захопленні, а що експерти…
Виступи учасників продовжувалися, й щоразу зал вибухав оплесками. Глядачі не шкодували долонь і коли на сцену виходили керівники колективів, щоб отримати дипломи й кубки, спеціально виготовлені для всіх учасників фестивалю.
Захоплення глядачів – одне, а думки фахівців, які підходять із професійними мірками, – то вже дещо інше. Зважаючи на це, ми звернулися до двох із них з проханнями висловити свої думки.
Микола МОВНАР, провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради
«Справжньою окрасою фестивалю став виступ народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб», і це цілком зрозуміло, бо цей колектив тримає рівень, проносячи естафету з часів Йосипа Волощука. Вчергове підтвердили свою високу виконавську майстерність й низка інших відомих у області колективів – ансамбль центру творчого розвитку «Зіраті-Зефірчик», зразковий хореографічний ансамбль «Хустяночка», студія танцю «VIVA-DANCEFIT» громадської організації «Барви «Марамуреша», ансамбль народного танцю «Карічка». Приємно було спостерігати за виступом переможця обласного конкурсу серед мистецьких шкіл танцювального ансамблю Свалявської школи мистецтв “Свалявчанки”, яким керує Лілія Дулішкович. Постановка й майстерність у танці “Дібровчанка” викликали відчуття, немовби перед нами професійні виконавці! Ці колективи – кращі з кращих. Інші поступово теж підтягуються, хоч їм ще є куди зростати.
Звернули на себе увагу колективи Тячівського району, який раніше, так би мовити, пас задніх у царині хореографії. Цьогоріч Тячівщину презентували до десятка колективів, а саме три з Тересви, по одному з Руського Поля, Бедевлі, Білої Церкви, Солотвина, Нижньої Апші. Це засвідчує зацікавленість хореографічним мистецтвом у цьому районі. Водночас не можу не згадати, що фестиваль оминули своєю увагою такі населені пункти, які раніше мали статус районних центрів, – Великий Березний, Міжгір’я, Воловець, Іршава. В окремих випадках завадою стала відсутність сприяння з боку громад, які не надали транспорт. Але за цим, зрештою, проглядається й ставлення керівників до підтримки та популяризації народного танцю. Сподіваємося, що це ставлення зміниться на краще».
Єлизавета БАБЯК, викладач-методист комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради, заслужена працівницю культури України
«Виконавський рівень учасників VIII обласного фестивалю імені Йосипа Волощука був високим і засвідчив сталий розвиток народносценічного танцю в області. Участь узяли як досвідчені, так і молоді колективи, що продемонстрували різноманіття лексики, стилістичну витриманість та сценічну культуру виконання. Справжньою родзинкою фестивалю став виступ єдиного в області народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» – колективу, який зберігає народні традиції свого краю, органічно поєднуючи вокальне та хореографічне мистецтво. Його діяльність – яскравий приклад тяглості культурної спадщини.
Зо п’ять колективів помітно вирізнялися довершеним виконавським мистецтвом, і це на загальному тлі було досить помітним. Щодо них упевнено можна казати про професійний підхід до постановчої роботи, чітку композиційну побудову номерів та високий рівень майстерності.
Якщо говорити в цілому, то фестиваль продемонстрував належний рівень підготовки колективів, актуальність звернення до народної хореографії та перспективи її подальшого розвитку в сучасному мистецькому просторі».
Фестиваль проклав дорогу в майбутнє
У заключному слові голова Великобичківської селищної ради Олег Бурса подякував усім колективам за участь, а глядачам – за увагу до фестивалю, тепло й щирі оплески. Усе це, за словами Олега Івановича, аж ніяк не дивно, бо гірське селище здавна славиться повагою до культурних надбань; чимало його мешканців є палкими прихильниками хореографічного мистецтва, а багато хто й самі танцювали або танцюють.
Зі свого боку, керівниця Обласного організаційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук подякувала великобичківцям і особисто голові громади за гостинність, виявлену до близько п’ятисот учасників культурно-мистецької акції. За те, що знайшли можливість за незначну плату смачно нагодувати, зручно розмістити.
Фестиваль хореографічного мистецтва імені Йосипа Волощука успішно відродився, і впевнено прокладає собі дорогу в майбутнє.
Василь БЕДЗІР
завідувач інформаційно-редакційного сектору комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради
Фото автора
