Три роки культурно-мистецька акція «Коляди в Старому селі», яка перед тим стала відомою і збирала шанувальників з різних регіонів України, не проводилася. Спочатку смертельно-небезпечний коронавірус, а потім широкомасштабне вторгнення росії в Україну щоразу ставали на заваді. Однак третього січня 2024 року «Коляди» повернулися, отримавши неабиякий резонанс і позитивні відгуки глядачів – поціновувачів народних звичаїв і традицій. На події побував і ділиться враженнями провідний методист Закарпатського організаційно-методичного центру культури Василь БЕДЗІР.
ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ БУЛИ ВАГОМІ ПІДСТАВИ
«Могло статися так, що й цьогоріч ми не побачили б «Коляд в Старому селі», адже умови для їх проведення сприятливими не назвеш, – розповідала в.о. директора Закарпатського організаційно-методичного центру культури Ганна ДРОГАЛЬЧУК. – Нелегко приймалося рішення відновити культурно-мистецьку акцію в час, коли на російсько-українській війні гинуть найкращі наші хлопці. А з іншого боку… Колядування – це той звичай, який славить народження Ісуса Христа і живе в народі тисячу років. Було б несправедливо відправити його на задвірки та не дати змоги нашим аматорам – усім, які цього бажали, через три роки знову приїхати до Ужгорода, щоб показати їхні традиції колядування. До того ж у нас була інша вагома підстава провести акцію – збирання коштів на допомогу Збройним Силам України».
Усі ці міркування переважили чашу терезів на користь «Коляд в Старому селі». Керівництво Закарпатського організаційно-методичного центру культури вдалося до їх проведення, отримавши підтримку департаменту культури Закарпатської ОДА-ОВА, Закарпатського музею народної архітектури та побуту, кількох мистецьких закладів обласного центру.
«У НАС КОЛЯДУЮТЬ УСІ, ХТО ГОДЕН І ЗНАЄ»
Бажання поколядувати для містян і гостей краю у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту, приїхавши до Ужгорода, виявили понад два десятки колективів і окремих виконавців. Всі вони отримали тимчасову «прописку» в музейних хатинах, де могли розташуватися, вкрити столи з домашніми стравами, що їх привезли з собою для частування гостей.
…Наближаючись до сцени, зустрів колядників з Довжанської громади, що на Хустщині. Сергій ДУРДАНИН і Артем ФІРКА, тримаючи в руках колядницьку церкву-вертеп, розповідали, що в їхньому Довгому ходять колядувати на Святий вечір «усі, хто годен і знає». Улюблені колядки хлопців – «У Віфлеємі новина» та «Божий сине». За це отримують гроші й купують собі «все, що треба».
Сфотографувавши Сергія й Артема, пішов до сцени, де дійство набирало обертів. Прозвучали вітання від керуючої справами Закарпатської обласної ради Мирослави ЛИВЧ і директора департаменту культури Закарпатської ОДА-ОВА, заслуженого артиста України Євгена ТИЩУКА. Вони наголосили на важливості проведення таких заходів, як цей, і в час війни. Адже виховують у людей почуття патріотизму і зберігають традиції, які мають розцвісти в усій повноті після Великої Перемоги.
СЕРЕД ГЛЯДАЧІВ – ЗНАЙОМІ ОБЛИЧЧЯ
Кам’яні доріжки перед сценою вщерть заполонили глядачі, серед яких і десятки знайомих облич. Різдвяні атрибути одягли народні художники України Василь СВАЛЯВЧИК і Борис КУЗЬМА, у кошлатих вівчарських гунях – учасники народного аматорського вокального ансамблю «Карпатські голоси». А ось сімейство подружжя Ліни та Павла КУЩ – відомих журналістів і письменників, котрі приїхали зі столиці України. Прийшли подивитися і знавець ужгородської історії, автор книг Борис ЖУЛКАНИЧ із дружиною.
Про те, що сьогоднішнє дійство проходить під гаслом «Переможний дух Різдва», повідомляє ведуча Іванна ЖЕЛІЗНЯК. Вона ж додає, що колядки демонструють багату поліетнічну культуру нашого краю, і що на Закарпатті найкраще плекають-зберігають народні традиції.
Колективи, які почергово виходять на сцену та колядують, вповні підтверджують слова ведучої. Тим часом до скриньки, що поряд, руки добродійників вкладають свої гривні (крізь прозоре скло проглядаються й п’ятисотенні).
РОЗПОЧАЛИ «ЛІСОРУБ» ТА «ЗОЛОТАРІВЧАНКА»…
Закличний звук трембіти сповістив про вихід на сцену народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» Великобичківської територіальної громади Рахівського району. Керівник цього колективу – заслужений працівник культури України Володимир ШЕПЕТА – в нинішні непрості часи зумів зберегти його «бойовий» склад. Виступ «лісорубів» був зустрінутий хвилею оплесків.
Поки до виступу готувався народний аматорський фольклорний колектив «Золотарівчанка» будинку культури села Золотарьово Драгівської сільської ради Хустського району, порозмовляли з його керівницею Марією БАБИЧ.
«Наш колектив був створений ще у 1987 році, – розповідає пані Марія. – Потім були невеликі перерви, але від 2003-го ми вже не розлучалися з глядачами. Тоді ж і звання «народний аматорський колектив» отримали».
«У Драгівській громаді колектив має підтримку: нещодавно йому виділено 100 тисяч гривень на придбання народних костюмів, – доповнила слова керівниці учасниця ансамблю, секретар Золотарівської сільської ради Надія КОВАЧ. – У нашому складі жінки різних професій і віку, а єднає всіх любов до пісні, до фольклору. Намагаємося зберегти автентичне звучання творів, це в нас особливо цінується».
Такі слова «Золотарівчанка» підтвердила й під час свого виступу зі сцени, виконавши кілька старовинних різдвяних колядок, що побутують у рідному Золотарьові.
… «БЕРЕГИНЯ», «АРНІКА», «КРЕДО» ПІДХОПИЛИ
Одні за одним змінювалися виконавці. Серед них – народний аматорський літературно-пісенний ансамбль «Берегиня» будинку культури Свалявської міської ради Мукачівського району. Керівник цього колективу Василь ЦИГАНИН, розповів, що входять до нього працівники бібліотечної системи. А сам Василь Васильович є баяністом-концертмейстером і, до слова, незмінно очолює ансамбль з 1994 року.
Народний аматорський вокальний ансамбль «Арніка» клубу села Тарнівці Холмківської сільської ради Ужгородського району представив традиції колядування закарпатських словаків. Дійство вшанували також народний аматорський камерний хор інтелігенції міста Ужгород «Кредо» КЗ «Ужгородський міський центр дозвілля – будинок культури» Ужгородської міської ради. Їх очолюють відповідно Вікторія БАЛОГ і Ярослав КИРЛИК. Виконанням румунських колядок порадував вокальний ансамбль «Марамуреш» Солотвинської селищної ради Тячівського району (керівник Марія ВЛАД).
Глядачі не шкодували долонь, зустрічаючи й колядників-діток. Це і зразковий аматорський фольклорний ансамбль «Кирниченька» Іршавського міського будинку культури (керівник Едіта ТОКАР-КАНЧІЙ), колектив комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Перечинської міської ради Ужгородського району (керівник Микола ГОДОВАНИЙ), і гурти Тур’є-Реметівської школи мистецтв Тур’є-Реметівської територіальної громади цього ж району (керівник Ольга МИЦЬКА), і Олешницької школи мистецтв Виноградівської територіальної громади Берегівського району (керівник Анна СІГЕТІЙ).
З ШАРХАННЮ – ДО КОХАНОЇ НА СВЯТВЕЧІР
У селі Бороняво, що на Хустщині, побутує унікальне різдвяне дійство «Боронявська Шархань». Це єдине село на Закарпатті, де зберігають цю традицію.
Колядницький гурт, що на чолі з Любов’ю Бонкало діє при сільському клубі, не випадково отримав назву «Боронявська Шархань». За легендою ця істота – добрий міфічний дракон, котрий сповіщав про радість народження Христа, і все живе на землі, від «повзучого» до «літучого», потішалось. «Вигулювати» його мають право лише неодружені парубки. Майбутній наречений збирає друзів і разом із ними після святої вечері йде колядувати до оселі коханої дівчини.
Атрибут, із яким колядують, – це дерев’яна конструкція довжиною до п’яти метрів і вагою понад п’ять кілограмів. Вона складається із з’єднаних між собою дощечок, її увінчує голова дракона.
З переказів місцевих старожилів відомо, що традицію започаткували монахи, які оселилися в селі під час будівництва монастиря. Як із Шарханню колядують у його селі, демонстрував глядачам юнак із Боронява.
ІЗ УГОРЩИНИ ПРИЇХАВ ТАРОГОТИСТ МІКЛОШ
На «Колядах у Старому селі» відзначився і вокально-інструментальний ансамбль «Csicsergő Csajok» будинку культури села Часлівці, що входить до Сюртівської територіальної громади Ужгородського району. Керівниця Марія РОЯК запросила виступити в складі ансамблю тароготиста з Угорщини Міклоша ВЕСТЕРҐАНА.
Колоритний Міклош звертав на себе увагу тим, що з пліч аж до стоп його велетенську поставу вкривала вівчарська гуня. Але не в тому його заслуга, а в особливих музичних талантах.
У звичайному житті – водій каміона, на сцені Міклош стає мелодистом-надзвичайником. Сьогодні він грав на традиційному угорському духовому інструменті – тараготі, як і на ще одному традиційному угорському – цитрі. Та так, що зачаровував глядачів, які стояли біля сцени, а потім і у хатинах музею. Всі схилялися до того, що не знання нот визначає майстерність музиканта. Її визначає і винагороджує нею сам Бог. Тож дякую і я Вам, пане Міклоше, за подаровані хвилини чаруючої музики.
ВРАЖАЮЧА РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ
Шквал емоцій у перебіг дійства внесли колядники з Довжанської громади, що на Хустщині. Про них та їхні стійкі традиції в селі Довге на початку матеріалу вже йшлося.
На сцені «Довжанський бетлегем» втілив історію появи на світ Ісуса Христа в ніч на Різдво, задіявши багатьох біблейних героїв – ангелів, солдатів, чорта й діда з бабою. Вбрання – вишукане, тексти і виконання – відпрацьовані до деталей.
Чудернацькі, в масках, що викликали водночас сміх і жах, обперезані голосними дзвонами, дідо з бабою наробили галасу на весь майдан. Їхні витівки зробили своє: слухачі довго не могли зупинитися в аплодисментах.
Величальним акордом свята Різдва стала «Мамина колядка» на слова поета з Довгого Василя Кузана та музику Олесі Худи, яку виконало вокальне тріо у складі Тетяни ГЕЦКО, Наталії МЕНЧУК і Тетяни ПОПАДИНЕЦЬ. У ній прозвучали щемливі нотки, які зобов’язують дочекатися наступного Різдва, щоб неодмінно заколядувати мамі разом із сином, який переможно повернеться з війни.
Можна б перераховувати і решту учасників різдвяного дійства, адже всі вони на це заслуговують, приїхавши навіть за власні кошти з близьких і далеких сіл, міст області.
Тож дякуємо всім за те, що не забувають давніх народних звичаїв, які щороку оживають у час Різдва.
КРАФТОВІ ПРОДУКТИ Й АВТОРСЬКІ ВИТВОРИ
А як обійти увагою виробників крафтової продукції, котру, як і в минулі роки на «Колядах в Старому селі», вони пропонували щедро та різноманітно. Частували духмяним глінтвейном – білим і червоним винороби з Мукачева Людмила і Микола МУСКИ, матір і син. Окрім того, у привезеній ними «винотеці» містилося аж чотирнадцять сортів напоїв із виноградної лози. На всі смаки й уподобання.
Неподалік розмістилася відома своїми карпатськими чаями Любов ПОВІДАЙЧИК. Привезла їх із десяток видів, як і вироби, виготовлені вручну.
Поряд із пані Любов’ю – відома авторка керамічних виробів Неля ШАНДОР, а також майстрині Анна ГАЙДУК-КОПЕРЛЬОС і Олена СЕЛЕЗНЬОВА. До речі, ляльки-мотанки пані Олени втілили в собі різдвяні мотиви.
Окрема велика подяка тим, хто долучився до збирання коштів на потреби Збройних Сил України – однієї з цілей, поставлених організаторами різдвяної культурно-мистецької акції. Мета досягнута: зібрано 5 500 грн., які будуть перераховані на потреби 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Фото автора.
