Фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора» був започаткований 2007 року. Старовинна кузня у селі Лисичово на Іршавщині поєднує вогонь, метал і воду. Водяна кузня не тільки кує сільськогосподарський реманент, а є ще й пам’ятником XIX століття. На цьому місці, де людям здавна помагає стрімка річка Лисичанка, ще три століття тому була папірня графа Телекі. Тоді вперше було використано силу води, яка приводила в рух вісім валів.
А з 1850-х років почала діяти водяна кузня. Майстрами в ній працювали словаки, які мали в Лисичові своє поселення. Тому зрозуміло, що конструкція «гамори» є аналогічною до таких «гамор» у Німеччині та Словаччині, які, очевидно, були типовими для території Австро-Угорщини. Кузня працювала на повну потужність до 1990-х років, поки повінь 1998 року не зруйнувала греблю, і кузня не зупинилася. Але після повені «гамору» взяли в довгострокову оренду підприємці, подружжя Віктора та Ольги Петровці. Власним коштом і силами вони збудували нову греблю, зробили капітальний ремонт будівлі самої кузні, зберігши первісний варіант її механізму.
Щороку в кінці червня на базі унікальної водяної кузні відбувається фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора». Його мета – збереження ковальського ремесла, розвиток традиційного народного мистецтва, професійної та аматорської творчості, популяризація етнічних і культурних традицій регіонів України, творче змагання майстрів ковальського мистецтва, демонстрація творчих здібностей та відродження народних ремесел. Захід збирає близько двох десятків ковалів із Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської областей, Польщі та Словаччини.
Гості та учасники збираються поблизу місцевої школи і з піснями, жартами, музиками вирушають до кузні. За традицією на центральному майдані Лисичова дівчата у народному вбранні вітають гостей хлібом-сіллю, бажають щастя і добра, веселого настрою, гарного відпочинку.
У програмі фестивалю виставка-ярмарок робіт майстрів народного декоративно-прикладного мистецтва; майстер-класи, де можна навчитися працювати на ткацькому верстаті, робити глечики на гончарному крузі та вишивати традиційні візерунки; виступи фольклорних колективів, окремих виконавців, які розкривають самобутнє мистецтво краю, демонструють автентичні фрагменти із життя села та обряди; дегустація закарпатських страв, вина, палинки, бринзи та меду.
Щодо назви фестивалю, то наголос потрібно ставити на першому складі, адже вона походить від прізвища власника – австрійського інженера Гамора, який мав на території краю кілька мануфактур, зокрема, й завод чавунних печей у селі Довге.
«Гамора» допомагає кувати туризм на Іршавщині: фестиваль – чудова атракція для гостей, а місцевим – нагода відчути себе у галузі «зеленого туризму».
