Цьогоріч Центр культури відзначатиме 75 років своєї діяльності. З цієї нагоди пропонуємо серію ювілейних матеріалів, авторами яких будуть відомі діячі культури Закарпаття. Розпочинаємо статтею відомого в області поета і композитора, заслуженого працівника культури України Василя Кобаля, який упродовж майже 20 років очолював цей осередок народного мистецтва краю. Зразу зауважимо, що стаття була написана до 70-річчя Центру культури, і тому не охоплено діяльність установи за останні п’ять років. Однак поступово, крок за кроком, це буде висвітлено у наступних розвідках.
В історичному центрі нашого старовинного міста Ужгород, на вулиці А.Волошина, 18 знаходиться непримітний на перший погляд будинок, у якому працює обласний центр народної творчості, котрий нині носить назву – Обласний організаційно-методичний центр культури. Історія створення цього закладу бере свій початок із далекого 1945 року, коли після визволення Закарпаття та приєднання його до Радянського Союзу в краї сталися помітні зміни в різних галузях народного господарства.
Рішенням Народної Ради Закарпатської України та постановою секретаріату центрального комітету КПЗУ від 29 вересня 1945 року «Про організацію культурно-освітніх установ у Закарпатській Україні» в Ужгороді було створено Закарпатський обласний будинок народної творчості, якому в листопаді того ж року виділено приміщення, де цей заклад знаходиться і нині. Очолив його відомий у краї художник і громадський діяч Андрій Коцка, якому пізніше було присвоєно звання народного художника України.
У перші роки існування Центру тут працювало чимало відомих митців краю, серед яких письменники Юрій Гойда та Василь Вовчок, художники Федір Манайло та Адальберт Борецький, хормейстери Петро Милославський, Антон Контратович та Микола Коноваленко і багато інших, які заклали міцні підвалини головних напрямків народної творчості Срібної Землі – Закарпаття.
Основним завданням Обласного будинку народної творчості було і досі залишається надання методичної допомоги клубним закладам і аматорським об’єднанням області, сприяння організації діяльності колективів художнього аматорства та розвитку творчості народних умільців, композиторів і художників, пошук та забезпечення видання репертуару для художніх колективів, поширення передового досвіду роботи клубних установ і колективів художнього аматорства, а також організація проведення різних оглядів-конкурсів, фестивалів, свят та народних обрядів.
Упродовж 70 років діяльності цієї головної методичної установи клубних закладів області назва її кілька разів мінялася, але основні напрямки роботи залишалися такими ж самими, якими були і багато років тому.
Історію Центру важко розповісти, не називаючи дати, цифри і, головне, людей – справжніх чародійників, які жили і працювали, натхненні народним мистецтвом. Досить лише згадати тих працівників, які в післявоєнні роки, не зважаючи на розруху, виїжджали, а часто йшли пішки від села до села, в міста і райони краю для організації діяльності гуртків із різних напрямків аматорського мистецтва. Сьогодні варто назвати таких колишніх керівників центру, як Семен Поляк, Василь Поляк, Василь Сможаник та деяких інших, із якими мені довелося плідно співпрацювати упродовж багатьох років.
Оскільки робота організаційно-методичного центру культури багата й різноманітна і всі його творчі діяння у коротких спогадах охопити неможливо, тому зупинимося лише бодай на окремих аспектах його діяльності.
Ще на початку 50-х років минулого століття при Закарпатському обласному будинку народної творчості було створено десятимісячні та шестимісячні курси керівників хорових, хореографічних і драматичних колективів, а також – баяністів та керівників духових оркестрів. Існували вони майже 30 років і закінчило їх понад 300 чоловік. Викладачами музичних дисциплін на курсах працювали народний артист України Михайло Кречко, заслужені діячі мистецтв України Дезидерій Задор та Степан Мартон, заслужений артист України Микола Попенко, а також такі Методисти (з великої літери), як Євген Шерегій, Антон Контратович, Іван Сопко, Петро Сокач та інші. Найдовше, майже до 1995 року, при Центрі діяли курси хореографів, якими в різні роки опікувалися працівники Центру Євгенія Лаптєва, Іван Станканинець та Євген Бек, а викладачами були народні артисти України Михайло Сусліков, Клара Балог, заслужений артист України Петро Куштан, заслужений працівник культури України Іван Пастеляк та інші.
Нині з приємністю згадується моя рідна співуча Іршавщина, з колективами художнього аматорства якої мені довелося творчо співпрацювати в 70–80-х роках минулого століття. У районі подейкували, що свого часу курси хормейстерів при Закарпатському ОБНТ закінчив навіть легендарний керівник відомого на всю країну народного ансамблю пісні і танцю «Боржава» Кушницького лісокомбінату села Довге Іршавського району, автор невмирущої пісні-гімну Закарпаття «Верховино, мати моя», заслужений діяч мистецтв України Михайло Машкін.
Відомо також, що десятимісячні курси в різні роки закінчили і колишні керівники таких знаних в області у минулому столітті народних ансамблів пісні і танцю Іршавського району, як «Виноградар» села Великий Раковець (Семен Мельник), «Кукурудзовод» села Білки (Олександр Крученик) та «Шахтар» Ільницького шахтоуправління села Ільниця (Іван Смерека), а також хореографи Іван Панько, Петро Біксей, Іван Зейкан, Алік Приходько, Михайло Перельман та інші того ж Іршавського району.
Упродовж багатьох років будинок народної творчості опікувався художниками-аматорами, майстрами народної творчості та композиторами. Близько 40 років народними умільцями та художниками-аматорами керував добре знаний в області заслужений майстер народної творчості України Федір Коложварі. В обласному центрі та багатьох районах і містах краю постійно відбувалися виставки творів народних умільців, кращі митці-аматори області охоче брали участь у міжнародних та республіканських виставках і пленерах. У 1990 році при Центрі було створено об’єднання майстрів народного мистецтва та самодіяльних художників, яким упродовж майже 20 років керував відомий в області політичний, культурний і громадський діяч, заслужений майстер народної творчості України Михайло Баник.
Заслуговує на увагу і робота обласного об’єднання самодіяльних композиторів області, роботою якої з перших років діяльності Центру культури десятиліттями успішно керував член Національної спілки композиторів України, заслужений діяч мистецтв України Степан Мартон, а згодом голова обласного об’єднання Національної ліги українських композиторів, заслужений діяч мистецтв України Петро Рак. Об’єднання успішно провело багато конкурсів і творчих звітів, а також концертів із творів композиторів Закарпаття. Після здобуття Україною незалежності за сприяння названого об’єднання та обласної організації Національної спілки композиторів України (голова – заслужений діяч мистецтв України Віктор Теличко) упорядковано і видано понад 30 збірників пісень таких композиторів Закарпаття, як Микола Попенко, Василь Гайдук, Петро Рак, Василь Кобаль, Василь Попович, Петро Матій, Ігор Білик, Олеся Худа, Василь Циганин, Михайло Керецман, Іван Піров, Василь Калинюк, Василь Панцо та інших, твори яких якісно поповнили репертуар багатьох аматорських колективів краю.
Одним із напрямів роботи Центру культури є популяризація в області свят різних національностей краю, організація та проведення різноманітних фестивалів, оглядів-конкурсів тощо. Багато популярних в області свят народної творчості, які було започатковано ще у 80–90-х роках минулого століття, проводяться й нині на високому організаційно-художньому рівні. Це, зокрема, обласні свята словацького, румунського народного мистецтва «Словенска веселіца», «Мерцишор», фестиваль ковальського мистецтва «Гамора», фестиваль-ярмарок «Гуцульська бриндзя», марш-парад духових оркестрів та багато інших.
Згадується, як іще в 1989 році, незважаючи на заборону партійних органів, вдалося започаткувати проведення обласного конкурсу «Вертеп», який став популярним в усіх районах і містах області, а в Ужгороді проводиться щорічно ось уже багато років поспіль. Перелік цікавих заходів можна продовжувати довго.
Крім названих свят і фестивалів, обов’язково слід згадати про такий неординарний захід, який проводився в області у 80-х роках минулого століття, як заняття так званої «хорової філармонії». До його проведення, як і до багатьох інших названих тут і не названих нами мистецьких акцій, активно долучався колишній начальник управління культури Закарпатської облдержадміністрації, заслужений працівник культури України Василь Габорець. Він особисто домовлявся про участь у цьому важливому заході нашого талановитого земляка, колишнього художнього керівника Заслуженого Закарпатського народного хору, народного артиста України Михайла Кречка, який на той час уже працював у Києві. До проведення цієї важливої методичної акції долучалися також і такі відомі в області хорові диригенти, як Микола Попенко, Петро Сокач, Петро Рак, Василь Пекарюк, Василь Калинюк, Мирослав Чайковський, Володимир Ліхачевський та інші. До обласного центру на заняття хорової філармонії раз у півроку збиралися керівники аматорських хорів з усіх районів і міст області, які практично проводили показові репетиції з кращими хоровими колективами області при переповнених залах обласної філармонії та обласного українського музично-драматичного театру.
За час діяльності Закарпатського обласного центру народної творчості при ньому майже постійно працювали різноманітні показові художні колективи та гуртки художньої самодіяльності. Найвідоміші серед них – народна кіностудія «Едельвейс» (у різні роки її керівниками були Золтан Малош, Олександр Токач, Євгенія Малош, Омелян Коляджин, Галина Чельоскі та інші), студія бальних танців (керівник Олександра Мешко – нині заслужений працівник фізичної культури і спорту України, відомий в усьому світі постановник спортивних танців), а також естрадний ансамбль (керівник Золтан Коложварі) та інші.
Окреме слово про народний вокальний ансамбль народної пісні «Розмарія», створений при обласному центрі народної творчості ще в 1985 році, який до цього часу продовжує успішно працювати. Колектив став творчою лабораторією із вивчення, збереження і популяризації народної творчості Закарпаття. Першим художнім керівником вокального ансамблю народної пісні «Розмарія» був заслужений працівник культури України, чудовий музикант, композитор і педагог Михайло Керецман, а його учасниками такі співаки, як заслужена артистка України Олена Поляк, солісти Єва Крон, Тиберій Мигович, а також музиканти Володимир Короленко, Антон Кобаль, Ігор Кравчук, Василь Мучичка, пізніше до гурту приєдналося і плідно працювало талановите подружжя Короленків та інші. Постійний учасник обласних свят, народний вокальний ансамбль народної пісні «Розмарія» став переможцем багатьох міжнародних, республіканських та обласних фестивалів і оглядів-конкурсів, неодноразово успішно виступав у Словаччині, Угорщині, Польщі та Румунії. У його репертуарі авторські пісні Михайла Керецмана, Василя Кобаля, Тиберія Миговича, а також чимало чудових народних творів Закарпаття. Ансамблем керували заслужений артист України Сергій Барвік-Карпатський, Тетяна Раховська, хормейстер і фольклорист, заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук.
Нині, як і в попередні десятиліття, в головній методичній установі Срібної Землі – Закарпаття, яку очолює заслужений працівник культури України Ганна Дрогальчук, кращий потенціал – це його люди, справжні ентузіасти народної творчості, які, незважаючи на скромну зарплату і ненормований робочий день, працюють часто без вихідних, жертовно віддаючись служінню аматорському мистецтву, приносячи своєю діяльністю задоволення і радість багатьом простим трудівникам краю.
Василь КОБАЛЬ,
заслужений працівник культури України
